Роня, дочка розбійника*
(або ще раз про штатівське ствятенництво)
Ще змалку мені від цього тексту забивало дух. А тепер скажу - пощастило ж нам мати Ольгу Сенюк! Мова перекладу багатюща, а заразом невимушена - такого поєднання ще пошукати! Сірячки, товстогузики, поночівники, підземляни і літавиці - оцініть лишень, які природні і свіжі назви для лісової нечисті. А крім того, наші звичАї, Богу слава, дозволили не калічити текст, тож маємо перед очима казкових розбійників у їх первозданній безпосередності, з невинною клятьбою (pipsvängen/до бісової мами!) і невербальною експресією (fjärt/пукання). Ви спитаєте: а що, могло бути інакше?
Авжеж могло, і було. Як виявилось,** американка Patricia Crampton, перекладаючи цю казку 1983 року, мусила вилучити обсценні елементи навіть звідти, де вони відіграють сюжетну роль. От, наприклад, сцена повернення Роні до розбійницького замку:
"Лисий Пер високо, як на свій вік, підстрибнув з утіхи й не дуже гучно пукнув. Але це його не збентежило. - Треба ж зустріти людину бодай якимось салютом, коли вона вертається додому,- сказав він. На ці слова Матіс зареготав на всю залу[...], в розбійників аж виступили сльози зворушення на очах. Це вперше після того злощасного ранку[...] вони почули Матісів сміх." (ст. 147 в перекладі О. Сенюк).
В англомовному варіанті жарт і привід випущено. Над чим уже там засміявся Матіс, і чи сміявся хтось (уперше за півроку) взагалі - не відаю, але ясно, що втрачено не тільки колорит, але й цілий вузол тканини оригіналу. Крім того, вилучено образливі звертання та коментарі на адресу дорослих ( у нас, дякувати Богу, лишилось і "старе каркало", і "впудився б від сміху", і багато іншого).
Сама Crampton пояснює це так: "Існують певні застереження, принаймні щодо англомовних книжок для дітей, яких просто необхідно дотримуватись."
Вона дотрималась, і наступного ж року одержала за "Роню" премію Mildred L. Batchelder.
Бідні, бідні американські дітки. Тільки й лишається їм притьмом виростати і купувати документальне відео. Про розчленування філіпінок бензопилою.
*Звісно, видано "Веселкою" 1987 р.
** З дуже цікавого есе Marie Nordlund http://epubl.ltu.se/1402-1773/1999/27/LTU-CUPP-9927-SE.pdf ст. 19-21
Ще змалку мені від цього тексту забивало дух. А тепер скажу - пощастило ж нам мати Ольгу Сенюк! Мова перекладу багатюща, а заразом невимушена - такого поєднання ще пошукати! Сірячки, товстогузики, поночівники, підземляни і літавиці - оцініть лишень, які природні і свіжі назви для лісової нечисті. А крім того, наші звичАї, Богу слава, дозволили не калічити текст, тож маємо перед очима казкових розбійників у їх первозданній безпосередності, з невинною клятьбою (pipsvängen/до бісової мами!) і невербальною експресією (fjärt/пукання). Ви спитаєте: а що, могло бути інакше?
Авжеж могло, і було. Як виявилось,** американка Patricia Crampton, перекладаючи цю казку 1983 року, мусила вилучити обсценні елементи навіть звідти, де вони відіграють сюжетну роль. От, наприклад, сцена повернення Роні до розбійницького замку:
"Лисий Пер високо, як на свій вік, підстрибнув з утіхи й не дуже гучно пукнув. Але це його не збентежило. - Треба ж зустріти людину бодай якимось салютом, коли вона вертається додому,- сказав він. На ці слова Матіс зареготав на всю залу[...], в розбійників аж виступили сльози зворушення на очах. Це вперше після того злощасного ранку[...] вони почули Матісів сміх." (ст. 147 в перекладі О. Сенюк).
В англомовному варіанті жарт і привід випущено. Над чим уже там засміявся Матіс, і чи сміявся хтось (уперше за півроку) взагалі - не відаю, але ясно, що втрачено не тільки колорит, але й цілий вузол тканини оригіналу. Крім того, вилучено образливі звертання та коментарі на адресу дорослих ( у нас, дякувати Богу, лишилось і "старе каркало", і "впудився б від сміху", і багато іншого).
Сама Crampton пояснює це так: "Існують певні застереження, принаймні щодо англомовних книжок для дітей, яких просто необхідно дотримуватись."
Вона дотрималась, і наступного ж року одержала за "Роню" премію Mildred L. Batchelder.
Бідні, бідні американські дітки. Тільки й лишається їм притьмом виростати і купувати документальне відео. Про розчленування філіпінок бензопилою.
*Звісно, видано "Веселкою" 1987 р.
** З дуже цікавого есе Marie Nordlund http://epubl.ltu.se/1402-1773/1999/27/LTU-CUPP-9927-SE.pdf ст. 19-21