Так зване медичне відділення з фізкультури - єдиний для мене вихід, оскільки за отою новою системою у вищій освіті звільнити не можуть, хоч здохни. Тоді просто не виставлять балів. Одне з завдань - реферат про своє захворювання. Відчуття таке, що я знову переживаю те, що було навесні 2006...
Намагалась забути, не думати про те, що гірша за інших. А
(
Read more... )
Comments 7
Reply
Reply
Reply
Неважливо, що сталось... Все одно нічого не змінити й нормальною ніколи не вдасться стати.
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
Хлопці мене у кращому разі не помічають,а в гіршому - насміхаються. Ж. казав, хто гарний, а хто- ні. Я не можу стати такою, як вони. А весь світ, на жаль, поглинутий ними і їхніми образами... Тих, хто їх не сприймає, теж не сприймають.
Різні очі - це потворно. Я ж не завжди можу прикрити волоссям чи нафарбуватись так, щоб хоч не дуже помітно було. У них нема цього недоліка. У них нема величезних окулярів. А я не можу весь час носити макіяж, це просто незручно... (((
Завдання повернуло те, що я намагаюсь забути вже 2 роки. І внаслідок того, що прочитала, з'явивс дикий страх того, що може статись кожного "завтра"... Нас вчать деякі "забути про особисте, етику, мораль і т. д." Але я не завжди так можу, особливо останні 2 пункти... Хотіла відмовитись - але за цією новою йобнутою системою мені б не поставили заліку. Тепер нікого не звільняють. :(((
Reply
Leave a comment