Тепер сидіти на підвіконні прохолодно вже не через погоду, а через не скажу скільки випитих чашок кави. Не думала, що від неї може трясти. А може, то від поєднання з хвилюванням. Відганяю від вікна цікавого кота і дивлюсь туди, куди намагаюсь виходити якнайменше і, як не дивно, це вдається. Згадую те, що було декілька років тому - але намагаюсь,
(
Read more... )