Останні два тижні мені здається, що наш запорізький дєрзновєнний геній Григорій Лютий через свою номінованість на Шевченківську премію майже став членом моєї родини - ним так заповнене моє життя, просто не минає й дня, щоб хоч хтось щось мені щодо цього не сказав. Одні глибоко переконані, що наша література таки в глибокій жопі, раз навіть ТАКЕ ( Read more... )

Досить скорботно звучать статистичні дані щодо мого відвідування ЖЖ - сторінка оновлювалась 14 (!) тижнів тому. Оце неподобство. Хоча, здається, що нічого такого цікавого в житті на сталося, але все ж таки ( Read more... )

Як усе-таки добре, що я не часто заходжу в ЖЖ, а так таки для годиться - завжди хоча б є про що розказати ( Read more... )

Танька читає мені нову Карпу, а я сижу й думаю: за что? Хоча знаю, що все одно через місяць-два й сам читатиму - для загального розвитку, знаю, що сумнівно, але все ж спрацьовує стара звичка філологічного відмінника бути в курсі. Хоча, здавалося б, нащо ( Read more... )

Побував оце в Полтаві ( Read more... )

Був оце на Махнофесті, щоправда лише один день. Усі інші спогади відфільтрровуються, а поки що один - спека. Про решту ще треба подумати. Потім може додам фотку з мого, як кажуть люди (ій-бо брешуть!) феноменального, виступу з нашими 99-ківцями в рамках фесту. Загалом прикольно, тільки тих, кого хотів почути й побачити, майже не чув і не бачив (це ( Read more... )

Колись мене так само вчили плавати - викинули посеред річки і пливи собі до берега. Так само зараз Савченко вирішила чомусь викинути мене в сюди і єхидно сподівається, що випливу. Будем бачить, - філософськи-приречено думаю я.