(no subject)

[ganoshenko]

Останні два тижні мені здається, що наш запорізький дєрзновєнний геній Григорій Лютий через свою номінованість на Шевченківську премію майже став членом моєї родини - ним так заповнене моє життя, просто не минає й дня, щоб хоч хтось щось мені щодо цього не сказав. Одні глибоко переконані, що наша література таки в глибокій жопі, раз навіть ТАКЕ номінують, інші до глибини душ обурені усілякими критиканськими пасквілями, які щодо цього пишуться нібито на захист національної культури, а ще інші так чи інакше думають, що цей писатєль таки мудак, і раз виліз межи люди, то нехай вже одгрібає по повній. А я думаю, що всі вони мають рацію. Цей шедевр я не дочитав, просто не стало сили, але що я зрозумів зі всього цього, так це те, що тягне він на хорошу підбірку віршів, але аж ніяк не на роман-пісню - цілісної структури майже немає, деякі частини штучно скомпільовані разом. Але це до журі, хай розбираються, я вже щось там про таку творчість писакав раніше. А щодо тих праведних обурень, які викликала кандидатура, то хчеться сказати людям: нємци, пойтє на понятном! Стиль викладу настільки патетичний і заскладний, що здається його ще Панько Куліш нашкрябав своїм нащадкам. З усього цього колективного листа (на жаль, не маю можливості вмістити його тут таки, якщо зможу обов,язково зроблю це) я виніс, що такими, як Лютий, не пишається земля наша, і вічна йому анафема. Дивнувато, щоправда, бачити в списку підписантів тих людей, які нічтоже сумняшеся преспокійно друкувалися в журнальчику, на гроші ворогів України виданому. А так в цілому ясно, що чувак добре продався, а тут такий облом, блін, можна сказать, в найвідповідальнішу мить підкрався, абідно ж. З іншого боку аж наче трохи приємно, ну коли ще, скажіть мені, запорізька літературна бородавка аж так засвербіла? А тут і привід, і герой, і змєй-горинич, і ображена чесна душечка - і все в одній особі! Так що ми затихаєм і з завмиранням серця чекаємо лавреатства. Чи не лавреатства.

Більше навіть сьогодні писать не буду, хай будне однотематизм. Про решту - якось там вже потім.