Національно-визвольні рухи

[dmitri_lytov]

Чому сьогодні в Україні питання про національну ідентичність так тісно пов'язано з такою несимпатичною (з опору на сучасні норми гуманізму) особою, як Степан Бандера? Невже не можна було вибрати для прапору націоналізму симпатичнішу, "пухнастішу" особу

Comments

[ext_557596]

>Арістократія ж, навпаки, багатомовна і дискомфорту від цього не відчуває.

Аристократія по-справжньому не є частиною нації, над якою має владу. Досить поглянути на кордони середньовічної Європи, якою керувала аристократія, й порівняти їх із кордонами, що склались у ХІХ-ХХ ст., де джерелом влади стали нації. Еліта аристократичного типу має схильність віддалятись від народу, замикатись у своєму світі бенкетів і придворних інтриг і, зрештою, деградувати, після чого її усувають від влади «бандити» із черні.

[dmitri_lytov]

Ну я сам і ще не аристократ, але вже й не робітник або селянин, тому можу дозволити собі розкіш дивитися на ситуацію відсторонено. Як на мене, то ситуація, як з кваліфікованим та некваліфікованим робітником. Першого багато хто хотів би з руками відірвати, і він сам може собі дозволити вибирати, де йому краще, в якій команді він стане своїм. Але якщо вже став, вписався - грає важливу роль, незважаючи на походження (як Катерина в Росії, Наполеон у Франції, Бернадот в Швеції, Маннергейм в Фінляндії). І навпаки, якщо некваліфікований - то з одного боку, подітися нікуди, і до певного моменту цей прошарок можна назвати найпатріотичнішим. Але фактор "більше однієї мови у голові не втримаю" все одно грає свою роль. Якщо вже процес культурної асиміляції набрав силу - селяни втрачають мову набагато швидше за інтелігенцію. Для цього дуже багато спокус. Зараз, за часів незалежності, русифікація найшвидше відбувається не де-небудь, а у селах Західної України, де історично росіян довго не було. Бо селянин не буде чекати, поки йому з нуля налаштують

[ext_557596]

Щодо «більше однієї мови…» - вибачте, це не для сучасної України, де хоча б пасивно володіти ними обома - насьогодні об'єктивна необхідність практично для всіх. Крім того, західноукраїнці їздять на заробітки не лише до Росії - країни Європи їх більше приваблюють, навіть незважаючи на мовний бар'єр з неслов'янськими країнами ЄС. На заробітки до Росії більше їдуть із центральних областей, і причиною їх русифікації тут може бути не «більше однієї мови…», а, наприклад, міжнаціональні шлюби, що неминуче виникають в умовах масової трудової міграції. Якщо ж людина оселяється в російськомовному місті остаточно, то теж здебільшого русифікується, але до села вже, як правило, не повертається й на його русифікацію не впливає. Дефіцит україномовного інформаційного продукту, загалом, сприяє русифікації на побутовому рівні, але не є основним фактором - люди говорять так, як прийнято в їх середовищі, і переходити з російської на українську чи навпаки в середовищі, де цього не заведено, ніхто не буде, навіть незважаючи на мову «дисків

[ext_557596]

>Радикали - це дно суспільства, а дно - це переважно ті, кому важко (або немає часу) вивчити більш ніж одну мову.

Не в вивченні мови справа. Український прем'єр-міністр знає як слід лише російську мову, а типовий київський безробітний на достатньому рівні знає їх дві: українську (для дому) й російську (для спілкування з чужими людьми). То хто з них дно за цим критерієм?