Чому сьогодні в Україні питання про національну ідентичність так тісно пов'язано з такою несимпатичною (з опору на сучасні норми гуманізму) особою, як Степан Бандера? Невже не можна було вибрати для прапору націоналізму симпатичнішу, "пухнастішу" особу
(
Read more... )
До речі, цей культурний дефіцит може якраз свідчити й про мовну ситуацію в середовищі міської інтелігенції. Уявімо типову сім'ю з цього середовища: україномовна мати, російськомовний батько, між собою спілкуються російською (бо так звичніше). З дітьми якийсь час намагаються говорити українською, але діти підростають і переходять з «дитячої» української мови на «дорослу» російську, якою розмовляють усі навколо, включно з їхніми батьками. Сфера застосування української мови обмежується якимись офіційними ситуаціями чи професійною діяльністю (хоча людина при цьому може клястися-божитися в любові до української мови). Таким чином, українська мова в цьому середовищі доживає, щонайбільше, до покоління, народженого в «міжмовному» шлюбі, а далі потреби в ній нема.
Reply
Leave a comment