Живу тепер на ГОА!
В квартирі, куди я переїхав перед новим роком, окрім мене живуть: буддисти, музиканти, негр Джамбі, невидима чувіха Іра, таракани і, з гордістю скажу, тепер я!
Знаєте, я сюди як заїхав, побачив хрущевську квартиру, в котру, як здалося 15 років тому кинули бомбу, а потім ще 15 років ніхто не заходив. Унітаз поламаний. Двері в сортир не зачиняються. Ванна кімната, вірніше, як пишуть слідчі в протоколах, кімната схожа на ванну кімнату... сука, треба ще провести слідство, щоб довести, що то ванна кімната... вобщєм двері теж не зачиняються. Про пральну машину чули б з телевізора, за умови, якщо б він тутки був. Стіни облуплені, помальовані буддистською символікою. В моїй кімнаті розвалений діван і ще кілька предметів мебелі, які я боюсь експлоатувати чисто з санітарних переконань.
Спершу чуть не розплакався, як це побачив, але живу тут вже п'ятий день і ніби трохи звик.
Сиджу ввечорі, курю на кухні. Заходить Іра, що жиє з Джамбі і сновигає заклопотана, робить похавать і чайок. Та швиденько так, бо видно швидше хоче втекти до своєї кімнати. Я спробував розговорити - не говірка.
Кажу, що заїхав на місяць. Далі щось буду шукати нове, краще і так далі.
Вона каже: "Всі ми тут на місяць". Заєбісь, думаю. А чуваки кажуть, що вона тут дохуя живе. Сказала, як відрізала і пошурхотіла до себе.
Джамбі бачив тільки раз - п'яного і на сходах. Я десь вплив у своїх справах, а він підіймався. Стрьомно. Мавр, хулі!
Нічого не маю проти. Хай собі живе і процвітає. Але очко жим-жим.
Зрештою, скажу вам, друзі мої, опинився я там, звідки виліз вісім років тому. Майже вісім років тому, я приїхав до Києва. В "Гумовий Київ рожевих мрій" я детально описав свою ініціацію в столиці. Умови, в котрих ми жили, загартовують. Повний треш, але щось в цьому є. Всьо. Цьомаю. На зв'язку.
Запись сделана с помощью
приложения LiveJournal для Android.