Лорік, однокласніки, розчарування
У мене є сторінка в однокласниках. Ну... Не знаю навіть, що і сказати) Хто не без гріха. Додаються потроху якісь люди. Дехто навіть і справді знайомий. Але часто я цих людей вже більше десяти років не бачив, а деяких і більше. А деяких не бачив би й зовсім ніколи. Але вони додаються і додаються. Процес, так би мовити.
Але не в тому річ. Я завжди заходжу з якихось єбєнєй щоби потім сказати про головне.
Сьогодні "тірлінь!" повідомляє мене жовтий сайт про те, що мої кордони перетнуло якесь неопознане тіло. Ну я перейшов подивитися на цю людину. Дивлюсь, якась Лора Чернявська, 41 рік. Думаю, хуй його зна, шо то за Лора. Почав ковиряти її фотки. І викупаю, шо я її знаю! Коли я прийшов до школи, першокласником... я пам'ятаю її. Вона навчалася у старших класах. Чітко намалювалася у пам'яті фотографія. Круглолиця комсомолка, піонервожата. Лора. Піздєц, Лора, ти старша за мене на вісім років і ти схожа на мою маму. Маю наувазі не теплі стосунки, типу, ах, як же ти похожа на мою маму, дай я тебе розцілую, а, Лорік - це жопа! Ти стара тьотка!
Я ще поюзав фото. Там її дочка на випускному. Дуже схожа на матір.
А в очах Лоріка печаль. Може навіть в ті хвилини вона згадала і свій випускний, шкільні літа, молодість. Як віддалася вперше, як закурила, як випила. Гм, виходить, що найяскравіші моменти в житті) Забухав, закурив, потрахався. Цікаві точки відліку.
От і Лорік так подумала. А в статусі у неї написано: "Настоящую женщину во мне может рассмотреть только настоящий мужчина". Ти здуріла, тьотка?! Справжня женщіна закончилася. Тут уже мова про бабушку йдеться. Справжні мущини теж на дорозі не валяються - вони всі зайняті справами і роздуми за кавою біля вікна, слухаючи пєсню Наталі, пускаючи соплю і уявляючи самотнього чоловіка, що, як і вона, розчарувався і чекає на щось справжнє і як би вони могли любити один одного, як би їм було прекрасно... Знаєте чому люди себе не вбивають перед старістю? Вони старіють повільно і вірять, що все погане відбудеться не з ними. А ще Лорік очевидно в розводі. Може навіть не в першому. Знаєте, як буває? Розвелася важко. Лишилася дитина на руках. Робити не знає що. Він був першим ВСИМ! І коханцем, і любов'ю, і вчителем і справжнім другом. Але зближення і побут перетворили їх обох на тиранів. Йому легше, з'їбав собі по життю. Десь ніч переспав, десь місяць, десь коника прив'язав, а десь і піджився. А їй хулі? Дитина, квартира не плочена, мама нахуй щое, каже, дивитися треба було, я ж тобі казала і така схожа єбала, що за звичай кажуть добрі мами. І Лорік пішла по руках. Спочатку шукала справжнє, щось варте, але Лоріка кидали. Нікому не цікаві чужі діти і сумнівні перспективи з кинутою жінкою. В 41 Лорік пише, що справжній той, хто віднайде справжню в ній. БЛЯДЬ, ЦЕ КРИК ПОТОПЕЛЬНИКА! Лорік! Страшно дивитися на тебе. Ти для мене загинула ще в школі. Що буде, коли мені теж йобне 41? Я ж теж закінчив срану школу, а значить доживу до твоїх літ.
Хоч у мене і інша історія. Я чоловік на щастя. На щастя кажу, тому що жінки в цій країні не захищені і ніхто не захищений. Закони - дірки! Люди - моральні злочинці! Ніхто ні за що не відповідає. Страшно тільки намотувати на лікоть свої помилки, збирати їх у вузол, намилювати, але час знайде всіх. Якщо ти самовпевнений, молодий, то подумай, що твоя молодість просто закінчиться і думай два/три/сімнадцять разів перед тим, як щось зробити, бо страшний не кінець, як його очікування.
Запись сделана с помощью приложения LiveJournal для Android.