Передчасно схожу з розуму. Не кваплюсь, бо не знаю чи вийду з кола образ і нескінченно довгого тремтіння. Читаю книжки з кінця, а написані вони навпаки, літери стрибають, одна переходить в іншу, з’являються ніким не придумані слова, що виглядають, як перекручені мантри з давньоосвітянської забутої книги. Намагаюсь сказати слово, і в пустоті
(
Read more... )