118-ий Курінь "Шума" (Schutzmannschaft Bataillon)
На фото: старшини українських "Шума" куренів на військових курсах в Мінську
З усіх українських охоронних куренів часів ДСВ, 118-ий посідає безапеляційно перше місце серед найвідоміших і не тільки завдяки загальній відомості своїй,а і перше місце по великій масі легенд та домислів кругом нього. Та все це не завдяки історії його бойвого шляху (хоча і це заслуговує уваги),який втім був дуже тернистим,та про це буде нижче.Але головна причина його відомості це Хатинь...Правильніше сказати звинувачення в спалені загальновідомої білоруської Хатині. Бо доказів вини радянський режим так і не довів як не можуть цілком довести і сучасні "мисливці" з центру Сімона Візенталя.Та про все по порядку.
З початком війни в той час коли Вермахт просувався вперед на схід та створював перші загони "Хіві" з військовополоненних українців РККА та добровольців що перейшли на сторону німців.Керівництво цивільної адміністрації перебирало владу в свої руки від Вермахту.Одним з перших кроків її було створення допоміжної поліції.Саме на основі її в кінці 1941 року в Райхскомісаріаті "Україна" почали створювати Шуцманшафт батальйони-"охоронні команди" особливі бойові підрозділи.Скорочено "Шума" (нім.Schuma),Schutzmann-стрілець. Особовий склад українських шума куренів можна розділити на три категорії:
1) Політичні емігранти,як основний командний склад.Це колишні старшини Армії УНР та УГА.
2) Колишні червоноармійці
3) Місцеві жителі
Наприкінці 1941 року в Києві почав формуватися 115-ий батальйон шума,вслід за ним в 1942 році і 118-ий який остаточно був сформований в листопаді 1942 року.115 та 118-ий курінь були сформовані на основі розформованого Буковинського куреня ОУН (Мельника) полковника Петра Войновського який прийшов як похідна група в визволений Київ від більшовиків.
Вояки Буковинського куреня з прапором.
Та й самі згодом 115-ий та 118-ий згадані курені так і залишалися в орбіті впливів ОУН (М) бо багато особового складу були членами згадуваної організації,а також старшини Армії УНР,що симпатизували полковнику Андрію Мельнику.За свідченням старшини 115-го куреня Юрія Пасічника члена ОУН (м) ,оба курені були в постійному контакті та іноді підпорядковувалися директивам Миколи Капустянського генерала Армії УНР, на той час одного з лідерів ОУН який прибув до Києва та відновив військовий клуб ім.гетьмана Павла Полуботка.
Командиром 118-го куреня став старшина Армії УНР майор Кость Смовський.
Відомий старшина Армії УНР Кость Смовський командант 118-го куреня.
Кость Смовський був відомий старшина Армії УНР.Народився в станиці Полтавській Кубанського козачого війська.Випускник Михайлівського артилерійського училища. На фронті Першої світової війни командував кінно-гірською батареєю.В 1917 році був командиром запасної гарматної бригади в Москві,саме від неї як делегат московського гарнізону і був делегованйи на ІІ-й Всеукраїнський військовий з`їзд у Києві. Саме від того часу і включився в український рух.В 1918 році він вступив до Гайдамацького Коша Слобідської України,що сформував Петлюра,де і очолив гарматну батарею Коша.Учасник боїв за "Арсенал".Згодом учасник Зимового походу Армії УНР. В 1920 році командир бригади Окремої кінної дивізії. Після поразки Армії УНР він був серед тих старшин УНР яких по домовленності Петлюри з Пілсудським було за контрактом прийнято до Війська Польського для продовження своєї служби за фахом на випадок війни з СРСР,З початком війни Німеччини проти СРСР він як і більшість старшин Армії УНР включився до боротьби.Тому за посередництвом домовленностей від українських старшин з німцями він був призначений командантом 118 куреня.
На фото: вояки Армії УНР контрактові старшини Війська Польського .Лежать зліва направо: майор М.Стечишин,о.Юліян Цурковський,його син,майор Йосип Мандзенко і останній Кость Смовський.За ним поручик Петро Йосипишин.Стоїть перший зліва майор Леонід Макаревич,1940 рік.
Стрільці куреня
І так курінь було цілком оформлено в листопаді 1942 року. Командантом став Кость Смовський,командирами сотень Осип Винницький відомий діяч ОУН (м) та Іван Шудра кадровий майор РККА.На озброєнні курінь отримав німецькі гвинтівки,міномети і легкі гармати калібру 48 мм та радянські кулемети "Максим" та "Дєгтярьова". У грудні 1942 року курінь переводять до Білорусі,де раніше вже був переведений 115-й курінь і проходив вишкіл у таборі "Меліта".По переведенні в Білорусь курінь включається відразу в боротьбу проти червоних партизан та диверсійного десанту груп НКВД десантованих в Білорусь. Він відразу ж приймає участь у відомих антипартизанських акціях як то "Герман" (German),"Злива"(Regenschauer) і наступальній "Свято весни" (Fruhlingsfest).У травні батальйон приймає участь у протипартизанській операції "Коттбус" (Cottbus) разом з іншими українськими куренями.Курінь вів бої довший час в районі села Плещениць.Після перебування в Плещеницях курінь перейшов в Еві,польске село,де залишався до радянського наступу 1944 р
Похорон загиблих стрільців в Плещеницях. Привертають увагу ОУНівські Тризуби ОУН (м) на домовині з мечем.Що говорить про те,що ОУН(м) тримала в сфері впливу курінь і в Білорусі.
У липні 1944 року в наслідок наступу радянських військ та відкриття Другого фронту на заході союзниками 115-ий та 118-ий курені вже як 62 та 63-ій батальйони СД переводять до Франції і включають до складу 30-ї Гренадерської дивізії ваффен СС(російської № 2) хоча офіційно і була російською насправді більша частина особового складу була білорусами та українцями,саме тому її було в 1945 р переназвано на 1-у Білоруську СС. Тож по прибутті до Франції обидва українські курені були зведені в один батальйон під номер "62" і призначені нові німецькі командири.Але в першу ж майже антипартизанську акцію проти французького руху опору батальйон цілком переходить на сторону французького опору.Після переходу він переформовується в 2-й Український батальйон ім Тараса Шевченка.Бо 1-й Український батальйон ім. Івана Богуна вже існував,він теж складався з 102-го волинського куреня "Шума" що перейшов на сторону опору.Після звільнення Франції,обидва батальйони були включені до 13-ї напівбригади маршового полку Французького іноземного легіону. Пісял закінчення війни завдяки допомозі французьких офіцерів багатьом українцям пощастило минути видачі до СРСР і вони продовжили службу в Французькому Іноземному Легіоні де воювали в Індокитаї в 1945-1950 роках.Хоча звісно не всім прщастило,бо Франція була вимушена згідно Ялтинських домовленостей видавати всіх вояків добровольчих формуваннь Німеччини з радянських громадян.Показовим прикладом є тут доля Олександра Глотова.
Олександр Христофорович Глотов на прізвище "Кучерявий велетень"
Олександр Глотов народився у Сибіру в 1913 році.Брав участь у Фінській війні.З початком війни з Німеччиною приймає участь у боях з наступаючим Вермахтом. Під Москвою перейшов на сторону німців.В полоні він зголосився до 102-го українського "Шума" куреня.В складі цього куреня він і перешов на сторону Франції.Після війни його видають СРСР,але по дорозі він тікає.І знову прибуває до Франції до свого командира Андре Камю ,який йому і допоміг вступити в американськуу армію.Працював теслею у Франції ,після розвалу СРСР перестав ховатися. В 2008 році нагороджений Хрестом комбатанта та Медаллю народного визволення з рук підполковника авіації Жан Камю в присутності аташе з культури посольства України ,який так само його запросив на святкування Дня Незалежності України. Глотов помер 7 серпня 2010 року.
На цьому би звісно можна було і закінчити.Можна ,але... Тему "Хатині" навмисно залишено на кінець. Бо її слід розібрати окремо та подробніше.
Так що ж відбулося? Білоруське село Хатинь 22 березня 1942 року було повністю знищена з усіма своїми 149 жителями за підтримку та укриття червоних партизанів .Радянська сторона подавала,що 118-ий курінь брав участь у спаленні Хатині.Вірніше його частина на чолі з нач. штабу куреня Григорієм Васюрою з ім`ям якого і пов`язують спалення села.Насправді куреню приписали безпідставно дії відомої формації з штрафників браконьєрів з`єднання СС зондер-командо під командуванням Оскара Дірлевангера.Яке і носило відповідну назву SS-Дірлевангер (SS-Sonder-Kommando Dierlewanger). Саме зондер-командо СС Дірлевангера знаходилось неподалік Хатині і брала участь у його знищенні.Тоді як сусідньому містечку Лагойськ була дислокована одна лише третя сотня згаданного 118-го батальойну.Причиною виникнення цього міфу була також наявність в агентів НКВД списків особового складу 118 -го куреня використовуючи які вони здійснювали злочини в Білорусі називаючи себе українськими шуцманами.Тактика давня та відома.Червоні диверсанти будь за,що мали викликати в населення ненависть до німців.Внаслідок такого роду провокацій,після війни в СРСР сфабриковано кримінальні справи проти деяких вояків куреня.
Найгучніший судовий процес був у 80-х роках у Мінську проти стрільців та старшин куреня зокрема старшин Григорія Васюри,та В.Мелешка,кадрових офіцерів РККА які були старшинами в куреню.На ньому засудили Васюру до розстрілу.Але,що найголовніше це те що радянські каральні органи намагалися зробити процес відкритим. Втім саме тому ,що Васюра до останнього заперечував участь у знищенні Хатині ,процес так і не зробили відкритим Так само залишилися закриті протоколи допитів Мелешка. І це дуже важлива річ.Адже по суті,ну що було втрачати Васюрі,він розумів раз попав в лещата до каральних органів порятунку не буде.Але тут була справа принципу він на відріз відмовлявся признавати накинуту вину.Так само і Мелешко він відмовлявся від признання участі своєї,саме тому проткооли допитів і не були оприлюднені.
Григорій Васюра старшина куреня під часу судового слідства в 1986 році у Мінську. Був схоплений КГБ у совхозі під Києвом.
Довідка про звільнення стрільця куреня Микити Пирога з таборів ГУЛАГу
Але історія на цьому не кінчається. Весною минулого 2012 рок в квітні світові ЗМІ облітають новини,що центр Сімона Візенталя який полює за нацистськими злочинцями по всьому світу віднайшов старшину 118-го куреня Володимира Катрюка в Канаді під Монреалем. Володимир Катрюк був чотовим куреня,після переходу на бік Французького опору залишився в Іноземному легіону ,внаслідок чого і пощастило минути видачі до СРСР ,згодом емігрував до Канади. Центр відразу заявив ,що Катрюк четвертий у списку найрозшукуваніших нацистських злочинців.Цікаво ким був визначений та коли? Втім "мисливці" з центру ще ті умільці тасувати факти,відразу почалася істерія про негйаний суд над ним.Принагідно сказати,що в 1999 році на вимогу жидівських організацій канадська влада його лишала громадянства,але за відсутності доказів повернула йому в 2007 р.І зараз як відомо справа цієї істерії притихла,це говорить про те,що на Катрюка немає геть нічого,за що можна було б учепитися візентальцям. Інакше ми мали б друге судилище як над Дем`янюком.
Володимир Катрюк чотовий 118-го куреня.Займається пасічництвом в Канаді під Монреалем на власній фермі в місті Ормстаун.
Джерела:
1) Андрій Боляновський,"Українські військові формування в збройних силах Німеччини" (1939-1945). (2003)
2) Косик В. "Правда історії.Роки окупації України 1939-1944. (Збірник статей)-Київ, 2008
3) Тинченко Я. "Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921) книга 2 (2011)
4) Пасічник Ю. "Україснькі 115 і 118 курені..." Вісті-листопад 1957 р
5) Дуда А. Старик В. "Буковинський куріньв боях за українську Державність: 1918-1941-1944"
6) Адамушко В. "Хатынь.Трагедия и память" 2009 г.