Під час Другої світової війни сотні українців воювали на боці ВПС Німеччини в якості бойових пілотів.Деякі з українців були при ЗС КОНР(Комитет Освобождения Народов России) ген. Власова. Але більшість українських пілотів УВВ була зосереджена в Східній ескадрі генерала Генріха Ашенбреннера й кількох розрізнених авійаційних групах.Восени 1944 року пілоти-офіцери УВВ написали листа Герману Герінгу з проханням сформувати повноцінні українські ВПС,аргументуючи тим,що частини УВВ вже давно служать при Лювтваффе,але це прохання не було розглянуто в силу того,що був кінець війни. Окрім пілотів,УВВ мало свої формації при Люфтваффе з охорони аеродромів,інженерні частини.
Українці з 1943 року проходили підстаршинські курси перекладачів для Люфтваффе у Празі,де після закінчення отримали всю стандартну підстаршинську форму та кортики з правом їх носіння.
Серед найвідоміших в люфтваффе українців були офіцери Герберт Київський,Андрій Сушко,Павло П`янчук та інші. Деякі з яких особливо відзначилися.
Офіцер Герберт Київський отримав ранг майора .Майор Андрій Сушко був ас Люфтваффе,на його рахунку по одним данним 13 по іншим 15 збитих ворожих літаків.Після війни союзники видали його більшовикам. Павло П`янчук народився 24 травня 1911 року в селі Кривуші Кременчуцького повіту на Полтавщині .У 1930 році він вступив до технікуму зв`язку в Харкові,після закінчення якого в травні 1933 року був мобілізований до Червоної армії й після служби зарахований до літунсько-штурманської школи, яку закінчив у 1937 році.Від 1942 року діяв в ескадрильї з колишніх військовослужбовців радянської армії у ВПС Німеччини. "Уже ставши добровольцем УВВ,я зробив 31 бойовий виліт",-писав він в автобіографії наприкінці листопада 1944 року до пресового органу УВВ газети "Український Доброволець".
ВПС КОНР (РОА) мали більше сприяння для свого формування,але відомо,що і там було чимало українців офіцерів.Одним з найвідоміших із них була колишня майор радянської військової авіації українка Серафима Ситник.
Визнаючи військові заслуги українських офіцерів-пілотів Східної ескадри у жовтні 1944 року їх особисто привітав генерал Ашенбренер.
Більшість пілотів УВВ в кінці війни розділили невтішну долю тих, які були видані до рук сталінського режиму союзниками оскільки переважно це були українці Східних земель та колишні радянські військові відповідно і громадяни.
На цій світлині генерал Генріх Ашенбреннер вітає українських офіцерів.
Подарункове фото майору Андрію Сушко від пілота Івана Красиленка.Фото було вилучене радянськими органами в Андрія Сушка.
Персонал зенітної частини УВВ Люфтваффе
Офіцери на курсах пропагандистів.Перший пілот має стрічку Залізного Хреста 2 класу,другий Остфолькер.Двоє пілотів мають кобури з пістолетами,був спеціальний наказ який дозволяв українцям мати приватну зброю.
Групове фото курсантів УВВ,що пройшли вишкіл пропагандистів.Це змішана група з Вермахту да Люфтваффе
Курси пропагандистів.Збоку висить прапор ВПС УВВ.
Група вояків УВВ,позаду в білій уніформі та пілотці вояк з обслуги аеродрому.
Джерела:
1 ."Українські військові формування в Збройних Силах Німеччини (1939-1945)" авт. Андрій Боляновський. Львів 2003 р.
2. "Український доброволець" пресовий орган УВВ № 75
3. "Українське Визвольне Військо" Г.Которович.