Цитата дня (про ікони «лідерів» у сучасному інфо-світі) з коментарем
Взято у vjn «Адекватне сприйняття дійсності в школах»:
ПОРТРЕТИ «ВОЖДЯ»
Торік у Полтавській області звільнили директора Трудолюбівської середньої школи Анатолія Карбана. За його словами, він утратив посаду через суто політичні мотиви, адже відмовився повісити портрет Віктора Януковича, як того вимагали чиновники з райадміністрації. «Я їм пояснював, що, згідно з Конституцією, портрет президента не належить до державних символів. З цього все й почалося. Знайшли зачіпку, мене звинуватили в негараздах, які самі ж і породили, - пояснив колишній директор. - Мені закидали, що температура в класах восени знизилася до 10-12 градусів. Але райвно дозволило увімкнути опалення тільки з листопада. Звинувачували, що не звертався. А я ж робив це не раз, є й письмові заяви». У своєму прагненні вислужитися перед «центром» місцеві чиновники не зупиняються й донині.
НМД в усі «до інформаційні» часи «підданих» примушували вішати ікони «вождів». Так нібито окультурювалось середовище та вчилися люди хто вони є і до якої групи належать. Навряд чи затримався у будь-якій «сильній» поліцейській державі будь-який директор школи, який би відмовився повісити портрет «тєкущєго» президента. Уявіть собі США наприклад. Чи якусь іншу країну.
У galiziaforever побачила таке: «НАЦІОНАЛЬНІ ЗАПОВІДИ» («Калуський листок». - №32. - 5 грудня 1913. - С.2.) "В кождій руській хаті на стінах побіч образів святих мають висіти гарні образи народні, як портрети Шевченка, гетьманів та інших наших видатних та славних жінок та чоловіків". От думається мені, що якщо то є якась «національна героїня», якась не обов’язково признана можновладцями людина-легенда особистого, місцевого чи національного значення, то мати такі портрети в школах чи просто дома є необхідно, правильно та добре. Але чи може претендувати будь-який самий високий бюрократ країни на портрети у всіх нац.установах тільки за фактом що він є «самий головний» у країні? Та і що за «гримаси демократії»: хіба може бути у країні «головний»? Хіба у нас ще живі монархії?
Quino Органіграма
Явно «видатні люди» тісно пов’язані з моральними цінностями та національними «святинями». Тому так і витираються з пам’яті люди «неважливі» для офіційної історії як їх і не було. А з малечку прививаються цінності, як то хабарництво як пише lovkyj-man у дописі «генерація цінностей».
ПОРТРЕТИ «ВОЖДЯ»
Торік у Полтавській області звільнили директора Трудолюбівської середньої школи Анатолія Карбана. За його словами, він утратив посаду через суто політичні мотиви, адже відмовився повісити портрет Віктора Януковича, як того вимагали чиновники з райадміністрації. «Я їм пояснював, що, згідно з Конституцією, портрет президента не належить до державних символів. З цього все й почалося. Знайшли зачіпку, мене звинуватили в негараздах, які самі ж і породили, - пояснив колишній директор. - Мені закидали, що температура в класах восени знизилася до 10-12 градусів. Але райвно дозволило увімкнути опалення тільки з листопада. Звинувачували, що не звертався. А я ж робив це не раз, є й письмові заяви». У своєму прагненні вислужитися перед «центром» місцеві чиновники не зупиняються й донині.
НМД в усі «до інформаційні» часи «підданих» примушували вішати ікони «вождів». Так нібито окультурювалось середовище та вчилися люди хто вони є і до якої групи належать. Навряд чи затримався у будь-якій «сильній» поліцейській державі будь-який директор школи, який би відмовився повісити портрет «тєкущєго» президента. Уявіть собі США наприклад. Чи якусь іншу країну.
У galiziaforever побачила таке: «НАЦІОНАЛЬНІ ЗАПОВІДИ» («Калуський листок». - №32. - 5 грудня 1913. - С.2.) "В кождій руській хаті на стінах побіч образів святих мають висіти гарні образи народні, як портрети Шевченка, гетьманів та інших наших видатних та славних жінок та чоловіків". От думається мені, що якщо то є якась «національна героїня», якась не обов’язково признана можновладцями людина-легенда особистого, місцевого чи національного значення, то мати такі портрети в школах чи просто дома є необхідно, правильно та добре. Але чи може претендувати будь-який самий високий бюрократ країни на портрети у всіх нац.установах тільки за фактом що він є «самий головний» у країні? Та і що за «гримаси демократії»: хіба може бути у країні «головний»? Хіба у нас ще живі монархії?
Quino Органіграма
Явно «видатні люди» тісно пов’язані з моральними цінностями та національними «святинями». Тому так і витираються з пам’яті люди «неважливі» для офіційної історії як їх і не було. А з малечку прививаються цінності, як то хабарництво як пише lovkyj-man у дописі «генерація цінностей».