Як все ж таки приємно повертатися до свого маленького світу. Під ранок. Зачинитися там і слухати Бреговича, повільно видихаючи дим. Закритися і забути про день, що минув. Забути навіть про те, що це був день мого народження.
Просто собі абстрагуватись і довго писати. Таку щедалеко незавершену історію.Вишукувати пояснення моїй байдужості до всього,
(
Read more... )
Comments 2
Reply
Не забув всеж таки:)))))
Reply
Leave a comment