Отже, з Кельну ми вирушили в Париж! За кілька годин через Німеччину та Бельгію до Франції.
Це бельгійська дорожня замальовка. У Бельгії ми відвідали лише придорожнє кафе, де почали випробовувати нашу французьку. А Віталік себе відчував як риба у воді, він цю мову добре знає.
Під'їжджаємо до Парижа повз аеропорт Шарля де Голля, літачки так і шастають!
Перш за все заїхали в гостинний Коломб, одне з міст, які плавно перетікають в Париж.
Спочатку, звичайно, всі заселились, прилаштували авто, і, раді та щасливі, відправились на підкорення Парижа! Першим пунктом, звісно, вона - Вежа. Шлях пролягав біля École militaire. Щаслива французька собака скаче у фонтані.
Ми на Марсовому полі. Наша ціль уже проглядається.
Тарас і Оля, щасливі, навпроти Стіни миру.
Коли до Вежі з цієї сторони підходити - одразу занурюєшся у тутешній світ. Пікніки на газоні, ввічливі поліцейські на роверах, захоплені туристи, чоловіки грають у петанг. Діти бігають...
Оля біля Вежі. Оцей вітер, який так гарно розвіює її волосся, влаштував нам випробовування. Він розвіював якийсь такий незвичний нам пилок платанів, страшенно колючий, і усі ми зразу прикрасились кролячими очима і болючим горлом. Через якийсь час, звісно, відкашлялись, але спогад не з приємних...
А це перше фото з моєї фотоколекції клумб, заквітчаних вікон і двориків. Це братчики (анютины глазки), білого та фіолетового кольору, і, як я розумію, там планують розпуститись тюльпани у тих же кольорах. Це клумба біля Вежі.
Перейшли дорогу і опинились на березі Сени. Помилувались рікою та баржами-будинками. І далі, відмічатись в наступному пункті - Лувр! (Я приблизно таким самим шляхом вже втретє! А Віталік вдруге. І щоразу цікаво, треба пересвідчитись, що все на місці і залишається таким же чудовим :)
Завжди гарно одягнені дівчата.
Дівчачі розмови біля Луврських фонтанчиків
Чисто паризька картинка, такі малюночки в журналах зустрічаються - мадам і песик
Біготня по Луврським підземеллям
В підземеллі ми накинулись на піцу, заодно помилувались таким от чудовим дизайном. Яскраво і просто.
Пильний вітер влаштував чудовий захід сонця. Тарас за роботою
В рожевій димці видніються арки.
Ось ми навколо Лувра гуляємо, а поціновувач в шарфі захоплюється скульптурами
Отак, по-домашньому, електромобіль підзаряжається.
Вигляд з Нового моста. Блискуча стара машинка
Сена в обрамленні автомобільних вогнів
Наступний ранок. Ми вирушили на канал Сен-Мартен. Біля каналу - пожежна частина.
Вздовж каналу - вузький парк. Оце - спец. майданчик для паркурщиків (з табличкою, все законно). Якраз двоє тренуються.
Шлюз починає потихеньку відкриватись
Вода піднімається, піднімаються катери рятувальників. Зараз вони жваво розмовляють, а потім попрощаються, подякують сторожу, який їх пропустив і роз'їдуться (чи розпливуться?) кожен в своїй справі
Ознайомившись з роботою каналу, ми вирушили в сухопутну подорож по тутешніх місцях. Ось, скажімо, школа, входи для дівчаток і хлопчиків окремі.
Це для Тараса занотовано. Він жахався від паризького способу паркування
Гарний цей будиночок. Зовсім простий і так по-літньому прикрашений розкішною тінню
Старий, але робочий автобусик. Ці старі машини явно прикрашають вулиці.
Ми прямували в d’Orsay, але супер-гігантська черга мене вжахнула. Тому ми пішли навпроти, в сад Тюїльрі, де просто сиділи на кріслах (минулого разу ми якраз вивчили, які найзручніші) і розглядали оцю сучасну скульптуру - металевий стовбур дерева
А потім прийшла шкільна екскурсія. І вчительки, влаштувавши усіх дітей, почали щось розповідати.
Ось в кого ми жили! Малий Аксель - це просто безкінечна енергія! Ми надзвичайно вдячні усій родині - Олі, Давіду, Акселю і Максансу, за їх безмежну гостинність!
Тут ще треба додати, як ми вештались вечірнім шумним і веселим Латинським кварталом, спробували східних солодощів, як бігли в улюблений книжковий, а потім, нав'ючені поклажею - в метро - до Монпарнасу, де нас чекали Оля з Тарасом. Про те, як в останній ранок нашвидкоруч вибирали, де будемо жити в Онфльорі.. А ще про вечірні посиденьки в Коломбі.. Але розповім одну історію.
Отже, ми повертались з Парижа в Коломб, як завжди електричкою (12 хв. до місця призначення). Аж раптом: оголошення, в якому йдеться між іншим про Коломб, і всі люди виходять. Ми за ними. За українською звичкою починаємо хвилюватись - 11 вечора, темно, ми в незнайомому районі. Що робити?? Але, що то - Європа. Через кожні 50 метрів стоять працівники в формі і доброзичливо вказують напрямок руху. Розпитавши одного з них, виявили, що ремонтують залізницю, тому поїзд іде без зупинок, а пасажирів гостинно приймають на борт спеціальні автобуси, які розвезуть усіх у потрібні місця. Отже, з такою пригодою ми добрались до знайомого містечка. (І в захваті від сервісу)
Після Парижа ми вирушили на північ - в Нормандію! Далі буде...
До речі, тут фотографій Парижа небагато, але справді багато їх з попередньої поїздки! Отже, ласкаво просимо:
Париж. Липень 2008 Кожна фотографія в цьому пості - лінк на галерею з підписами в Пікасі.
А тут лінки, що стосуються цієї поїздки:
1 частина
Подорож. Вроцлав. Перша частина 2 частина
Подорож. Кельн. Друга частина 3 частина
Подорож. Париж. Третя частина 4 частина
Подорож. Нормандія. Онфлер. 1 серія 5 частина
Подорож. Онфлер. 2 серія.