Весняна подорож. Зупинка друга - Кельн
Продовження!
Отже, зранку після сніданку (гарна рима :) ми вирушили у напрямку на Кельн (хто ж так вимовляє - Кельн? Я взагалі-то завжди кажу - Кьольн!)
Не встигли вирулити на трасу, як нас зупинили прикордонники. В Польщі ж нема західного кордону, а працювати треба. Прикордонник був симпатичний, з борідкою і нагельованим волоссям (і без фуражки - бо треба демонструвати моднячу зачіску). Він перевірив документи і багажник, йому все сподобалось, з милою усмішкою попрощався, і ми поїхали! Виїхали на автобан і життя налагодилось!
Наша перша зупинка в кафе при дорозі.
В туалеті висів плакатик з картою світу - куди небезпечно їхати через різні хвороби. Україна представляла холеру і ще щось так само миле. Хто знав, що через короткий час Німеччину настрашить кишкова паличка...
Ну не будемо про сумне. В кафе я випробувала свої напівстерті знання німецької. Спілкуватись можна, це вже добре! Випили кави і пригостились солодкою кишенькою
Дорога була довгою, вздовж автобанів особливо нічим не помилуєшся. Але у Олі було партзавдання від тата - пофотографувати дороги, і ми цим заразились. Ось, скажімо, сонячні батареї.
Якийсь мінімальний віадук.
Завжди яскраві фото тунелів
Дорога була довгою, але врешті приїхали в Кельн. GPS дещо заблукав у підземній розв'язці, але врешті ми прибули до нашого милого готелю "Три корони". Він знаходиться біля філармонії. Ця філармонія - просто ах! Величезна, побудована у 1986 р. на місці колишньої автостанції. Практично щодня там відбуваються концерти. Ми побачили, що туди прямувало справді багато людей. Це про поетичне, а практичне - під концертним залом - кількоповерхова парковка. Зручно, можна залишити машину в центрі без проблем.
Власне, наш готель, невеличкий, але справді затишний! Наш номер
Нам випав номер з виглядом на Рейн. Ось так:
Європа! Студенти влаштували пікнік на траві.
А це погляд з вікна вниз. Ресторан.
Вже починало вечоріти, тому ми терміново попрямували на прогулянку. Хоч і взяли на рецепції карту, рухались практично хаотично, хороший рецепт на приємні враження!
Lintgasse. Не знаю, які будинки тут збереглись, а які відбудовані, але виглядає старовинно.
Багато маленьких готельчиків та ресторанів.
Любителька гліцинії (або вістерії (Вістерія лейн!)
Просто гарно оформлена маленька площа.
Подвійний портрет з квітами - для мам :)
Сучасний, не такий вже й гарний, але щось є симпатичне в будинку
А навпроти - стара Ратуша
Прохідне подвір'я, посеред якого буквально буяють рододендрони.
В когось на терасі - вазочки
Вийшли на торгову вулицю. І побачили Собор!
Площа перед Собором. Ракушка-фонтанчик.
Собор анфас. Чесно кажучи, надто колючий на мій смак. Зато, якщо дивитись з космосу (тепер це кожен може) - він виглядає як великий хрест! Круто! А філармонія зверху - як орган! Теж круто!
Я на теплому фоні кондитерської
Вивчаємо карту. Тут зручно, карти трапляються часто, важко загубитись, як не намагайся
Під ногами - ще й така карта
Як же тут зручно влаштовані дороги. Навіть під будинками!
Західно-німецьке телебачення WDR. Займає гігантський будинок
На задньому плані - музей історії міста. Золоті крила на вежі - це крилате авто, встановлене в 1991 р. а рамках акції „Fetisch Auto“
На передньому плані - знак, який вказує, скільки вільних місць на парковках неподалік. 1197 тільки на одній! Тяжко уявити тут пішоходів, які протискуються між брудноватою машиною і брудноватим будинком..
Ці готичні собори мають особливість вигулькувати в різних місцях. Хоча, зручно для орієнтації на місцевості!
Абсолютно тихий і затишний модний квартал в самісінькому центрі
Заклик любити своє місто! Готова листівка, навіть шрифт не треба підбирати
Торгові вулички пізнім вечором залиті світлом для любителів вештатись, розглядаючи вітрини..
Чарівний краєвид відкривається з моста через Рейн.
На мості сильний і шумний вітер. Але це не заважає насолоджуватись видами Олі і Тарасу
Прийшли в готель і, змучені, рухнули під перину.. Такий вигляд з вікна, а насолодитись ним не мали часу, бо після сніданку вирушали далі!
Ранкова набережна. Залізничний міст Гогенцоллернів. Видніється пам'ятник кайзеру Вільгельму I
В ресторані і на терасі готуються до нового дня
А ми - їдемо в Париж!
1 частина Подорож. Вроцлав. Перша частина
2 частина Подорож. Кельн. Друга частина
3 частина Подорож. Париж. Третя частина
4 частина Подорож. Нормандія. Онфлер. 1 серія
5 частина Подорож. Онфлер. 2 серія.
Отже, зранку після сніданку (гарна рима :) ми вирушили у напрямку на Кельн (хто ж так вимовляє - Кельн? Я взагалі-то завжди кажу - Кьольн!)
Не встигли вирулити на трасу, як нас зупинили прикордонники. В Польщі ж нема західного кордону, а працювати треба. Прикордонник був симпатичний, з борідкою і нагельованим волоссям (і без фуражки - бо треба демонструвати моднячу зачіску). Він перевірив документи і багажник, йому все сподобалось, з милою усмішкою попрощався, і ми поїхали! Виїхали на автобан і життя налагодилось!
Наша перша зупинка в кафе при дорозі.
В туалеті висів плакатик з картою світу - куди небезпечно їхати через різні хвороби. Україна представляла холеру і ще щось так само миле. Хто знав, що через короткий час Німеччину настрашить кишкова паличка...
Ну не будемо про сумне. В кафе я випробувала свої напівстерті знання німецької. Спілкуватись можна, це вже добре! Випили кави і пригостились солодкою кишенькою
Дорога була довгою, вздовж автобанів особливо нічим не помилуєшся. Але у Олі було партзавдання від тата - пофотографувати дороги, і ми цим заразились. Ось, скажімо, сонячні батареї.
Якийсь мінімальний віадук.
Завжди яскраві фото тунелів
Дорога була довгою, але врешті приїхали в Кельн. GPS дещо заблукав у підземній розв'язці, але врешті ми прибули до нашого милого готелю "Три корони". Він знаходиться біля філармонії. Ця філармонія - просто ах! Величезна, побудована у 1986 р. на місці колишньої автостанції. Практично щодня там відбуваються концерти. Ми побачили, що туди прямувало справді багато людей. Це про поетичне, а практичне - під концертним залом - кількоповерхова парковка. Зручно, можна залишити машину в центрі без проблем.
Власне, наш готель, невеличкий, але справді затишний! Наш номер
Нам випав номер з виглядом на Рейн. Ось так:
Європа! Студенти влаштували пікнік на траві.
А це погляд з вікна вниз. Ресторан.
Вже починало вечоріти, тому ми терміново попрямували на прогулянку. Хоч і взяли на рецепції карту, рухались практично хаотично, хороший рецепт на приємні враження!
Lintgasse. Не знаю, які будинки тут збереглись, а які відбудовані, але виглядає старовинно.
Багато маленьких готельчиків та ресторанів.
Любителька гліцинії (або вістерії (Вістерія лейн!)
Просто гарно оформлена маленька площа.
Подвійний портрет з квітами - для мам :)
Сучасний, не такий вже й гарний, але щось є симпатичне в будинку
А навпроти - стара Ратуша
Прохідне подвір'я, посеред якого буквально буяють рододендрони.
В когось на терасі - вазочки
Вийшли на торгову вулицю. І побачили Собор!
Площа перед Собором. Ракушка-фонтанчик.
Собор анфас. Чесно кажучи, надто колючий на мій смак. Зато, якщо дивитись з космосу (тепер це кожен може) - він виглядає як великий хрест! Круто! А філармонія зверху - як орган! Теж круто!
Я на теплому фоні кондитерської
Вивчаємо карту. Тут зручно, карти трапляються часто, важко загубитись, як не намагайся
Під ногами - ще й така карта
Як же тут зручно влаштовані дороги. Навіть під будинками!
Західно-німецьке телебачення WDR. Займає гігантський будинок
На задньому плані - музей історії міста. Золоті крила на вежі - це крилате авто, встановлене в 1991 р. а рамках акції „Fetisch Auto“
На передньому плані - знак, який вказує, скільки вільних місць на парковках неподалік. 1197 тільки на одній! Тяжко уявити тут пішоходів, які протискуються між брудноватою машиною і брудноватим будинком..
Ці готичні собори мають особливість вигулькувати в різних місцях. Хоча, зручно для орієнтації на місцевості!
Абсолютно тихий і затишний модний квартал в самісінькому центрі
Заклик любити своє місто! Готова листівка, навіть шрифт не треба підбирати
Торгові вулички пізнім вечором залиті світлом для любителів вештатись, розглядаючи вітрини..
Чарівний краєвид відкривається з моста через Рейн.
На мості сильний і шумний вітер. Але це не заважає насолоджуватись видами Олі і Тарасу
Прийшли в готель і, змучені, рухнули під перину.. Такий вигляд з вікна, а насолодитись ним не мали часу, бо після сніданку вирушали далі!
Ранкова набережна. Залізничний міст Гогенцоллернів. Видніється пам'ятник кайзеру Вільгельму I
В ресторані і на терасі готуються до нового дня
А ми - їдемо в Париж!
1 частина Подорож. Вроцлав. Перша частина
2 частина Подорож. Кельн. Друга частина
3 частина Подорож. Париж. Третя частина
4 частина Подорож. Нормандія. Онфлер. 1 серія
5 частина Подорож. Онфлер. 2 серія.