7. Місто-муляж Телаві та як ми заробили 10 ларі
Кахетії у вигляді одного лише Сігнахі нам здалось мало, тож наступним пунктом мав стати Телаві. Місто наче доволі велике, а ще в ньому знімали "Міміно", тож передбачалось, що там знайдеться, на що подивитись. Тож знову виходимо на трасу і продовжуємо стопити грузинів )
Добиратись до траси з Сігнахі доволі важко, тож довелось запакуватись у маршрутку до Тбілісі і довго пояснювати водію, що нам треба не в Телаві, не в Тбілісі і нікуди ще - а на трасу! Він - ураура - зрозумів, і висадив де треба. З грузинами це трапляється нечасто )
Траса починалась біля цієї поліцейської дільниці.
Пару-трійку років тому Саакашвілі, коли звільняв усю грузинську поліцію, одночасно набудував по всій країні прозорих поліцейських будівль. Мовляв - дивіться, як у нас все прозоро. Самі грузини цьому факту не дуже зраділи, бо на будівлі було витрачено дохрєніща бюджетних грошей. Туристам же подобається - ці дільниці стали одним з must photo для усіх, хто приїзжає в Грузію )
Стопили недовго і піймали водія відразу до Телаві
Дорогою він зупинявся біля виноградників та персикових садів, щоб ми могли зробити фото, а також ледь не насильно поїв нас мінералкою: купив пляшку, роздав по стаканчику, і постійно слідкував, щоб ми сьорбали її протягом всієї дороги. Зупинку сьорбання приймав за скромність і відразу заявляв: "Пийте, пийте, не соромтесь!". Відповідь "Та ми вже не хочемо" - не приймалась ))))) Поки доїхали до Телаві, мінералка лізла з вух )))))
На в'їзді в Телаві нас зустрів проросійський цар Іраклій другий. В 1782 році цей чувак звернувся до керівництва російської Імперії з проханням взять Грузію до себе під крилишко.
Два роки тому, коли площу реконструювали, пам'ятник хотіли знести, але місцеві проросійські грузини почали нести вахту біля нього, щоб Іраклія не чіпали. "Отмечается, что опасения горожан связаны с участившимися случаями сноса различных памятников, имеющих отношение к российскому или советскому прошлому Грузии" - пише про ці події місцева преса.
Ще однією достопрімічатєльностью Телаві є оце дерево. Пишуть, що йому близько 900 років...
якийсь странний равлик чекає вас на в'їзді в Телаві
фортеця 17-го століття
місто доволі причьосане і чистеньке, видно стараються для туристів, але ще не встигли достаратись, далі розкажу чому
На перший погляд здається, що тут діють усі європейські стандарти і існують всі примхи цивілізації. Наприклад, велодоріжки по всьому місту:
Але велодоріжки - чи не єдине, що в Телаві вже працює.
Наприклад, таблички Вай-Фай, які теж стирчать по всьому центру, вже поставили, а сам Вай-Фай зробити забули: від там ніде не ловиться.
Туристичний центр існує, але в ньому нічого не можуть сказати про сам Телаві. Є пару карт Кахетії в цілому, та Грузії, а на питання: "Що можна подивитись в самому Телаві?" дівчина-співробітник центру розгублено потискає плечима.
от в цій дивній будівлі і знаходиться туристичний центр
Вказівники з туалетами там також по всьому місту. Але всі вказівники ведуть або внікуди, або до зачинених клозетів. Вопщєм девіз міста - "Тут мала бути цивілізація".
Туалетів нема, а пісять хочеться - тож довелось зайти в одну з кафешок. За одне і пожрали ) Це якийсь сванський пиріг.
власне, тут перелічено все, що можна побачити в Телаві. Правда, ми так і не зрозуміли, що таке "King's palace", бо ніяких "паласів" в напрямку вказівника не було (
якщо придивитись, можна побачити гори
оцей район в Телаві чомусь називають "old city", хоча на вигляд він зовсім не олд. Схоже, що в очікуванні туристів, будинки та паркани старанно відремонтували і пофірбували. Таке-собі чистеньке новеньке місто, але варто зазирнути за паркан - і от воно, "олд сіті": розруха, бруд, труси висять на мотузках і т.п. Кажу ж: місто-муляж.
зовні таке враження, що тут ніхто не живе )
а за парканами - таке, хоча в більшості випадків все значно старіше і брудніше
Навіть у фортецю поки зайти неможна, бо всередині розгорнулось активне будівництво чогось. Коротше, до нашого приїзду не підготувались - всі чекають початку справжнього туристичного сезону.
Вобщєм потинялись-потинялись і вирішили прямувати до траси, бо більше ніж пару годин в Телаві робити нічого.
До траси виявилось далеко, але в якийсь момент прямо посеред міста раптово застопилась рейсова маршрутка. Ми готові були заплатити, щоб доїхати до найближчого Цинандалі, але водій любив туристів, тож грошей не взяв =)
Село Цинандалі нам потрібне було для пошуків вина. Справа в тому, що Ед прочитав, що в Кахетії роблять найпрекрасніше вино, що воно там тече в ріках і капає з кранів, тож вирішив завалити все Запоріжжя грузинським вином. Передбачалось, що найбільший клондайк вина - саме в Цинандалі, але там якось не підготувались до нашого приїзду. Ми то думали, що зайдем в перший-ліпший двір, спитаємо домашнього вина, і нам відразу запропонують величезний асортимент: купуй - не хочу. На ділі ж місцеві мешканці лише потискали плечима і відправляли нас у маленький сільський магазинчик.
Забивши на домашнє вино, спробували зайти на два маленьких винних заводи, розташовані поруч, по різні боки траси.
один з них
Діло було в суботу, тож сумний охоронець повідомив, що завод закритий - приходьте в понеділок. Мда.
Отак от без вина ми рушили назад. Застопили приємного мужичка, який довіз навіть трохи далі, ніж йому треба було - в Гурджаані. "У нас же напевно грошей немає! Ось, візьміть! Може, вистачить на маршрутку до Сагареджо", - заявив водій на прощання і засунув Еду в карман 10 ларі (50 гривень). Поки ми намагались оговтатись і віддати гроші, він сів назад в машину і поїхав.
Було це біля оцієї будівлі.
До Сагареджо нас довіз грузинський мєнт, який кидав на мене дуже неприємні слизькі погляди ((
В Сагареджо ми забрали речі у Гії та вже ближче до ночі поїхали в Тбілісі на наступну вписку, цивілами, на автобусі, витративши "зароблені" ларі =)
Наступний пост - найцікавіший! Про Азербайджан!
Попередні частини звіту:
1. Переліт. Кутаїсі (де жити, що їсти, куди бігти)
2. Батумі сонячний та Батумі вечірній
3. Хопа, Финдикли, Різе. Приморські містечка Туреччини
4. Old Tbilisi, new Tbilisi, beautiful Tbilisi!
5. Мцхета та гостинний Сагареджо
6. Кахетія. Хвилясте Сігнахі
Добиратись до траси з Сігнахі доволі важко, тож довелось запакуватись у маршрутку до Тбілісі і довго пояснювати водію, що нам треба не в Телаві, не в Тбілісі і нікуди ще - а на трасу! Він - ураура - зрозумів, і висадив де треба. З грузинами це трапляється нечасто )
Траса починалась біля цієї поліцейської дільниці.
Пару-трійку років тому Саакашвілі, коли звільняв усю грузинську поліцію, одночасно набудував по всій країні прозорих поліцейських будівль. Мовляв - дивіться, як у нас все прозоро. Самі грузини цьому факту не дуже зраділи, бо на будівлі було витрачено дохрєніща бюджетних грошей. Туристам же подобається - ці дільниці стали одним з must photo для усіх, хто приїзжає в Грузію )
Стопили недовго і піймали водія відразу до Телаві
Дорогою він зупинявся біля виноградників та персикових садів, щоб ми могли зробити фото, а також ледь не насильно поїв нас мінералкою: купив пляшку, роздав по стаканчику, і постійно слідкував, щоб ми сьорбали її протягом всієї дороги. Зупинку сьорбання приймав за скромність і відразу заявляв: "Пийте, пийте, не соромтесь!". Відповідь "Та ми вже не хочемо" - не приймалась ))))) Поки доїхали до Телаві, мінералка лізла з вух )))))
На в'їзді в Телаві нас зустрів проросійський цар Іраклій другий. В 1782 році цей чувак звернувся до керівництва російської Імперії з проханням взять Грузію до себе під крилишко.
Два роки тому, коли площу реконструювали, пам'ятник хотіли знести, але місцеві проросійські грузини почали нести вахту біля нього, щоб Іраклія не чіпали. "Отмечается, что опасения горожан связаны с участившимися случаями сноса различных памятников, имеющих отношение к российскому или советскому прошлому Грузии" - пише про ці події місцева преса.
Ще однією достопрімічатєльностью Телаві є оце дерево. Пишуть, що йому близько 900 років...
якийсь странний равлик чекає вас на в'їзді в Телаві
фортеця 17-го століття
місто доволі причьосане і чистеньке, видно стараються для туристів, але ще не встигли достаратись, далі розкажу чому
На перший погляд здається, що тут діють усі європейські стандарти і існують всі примхи цивілізації. Наприклад, велодоріжки по всьому місту:
Але велодоріжки - чи не єдине, що в Телаві вже працює.
Наприклад, таблички Вай-Фай, які теж стирчать по всьому центру, вже поставили, а сам Вай-Фай зробити забули: від там ніде не ловиться.
Туристичний центр існує, але в ньому нічого не можуть сказати про сам Телаві. Є пару карт Кахетії в цілому, та Грузії, а на питання: "Що можна подивитись в самому Телаві?" дівчина-співробітник центру розгублено потискає плечима.
от в цій дивній будівлі і знаходиться туристичний центр
Вказівники з туалетами там також по всьому місту. Але всі вказівники ведуть або внікуди, або до зачинених клозетів. Вопщєм девіз міста - "Тут мала бути цивілізація".
Туалетів нема, а пісять хочеться - тож довелось зайти в одну з кафешок. За одне і пожрали ) Це якийсь сванський пиріг.
власне, тут перелічено все, що можна побачити в Телаві. Правда, ми так і не зрозуміли, що таке "King's palace", бо ніяких "паласів" в напрямку вказівника не було (
якщо придивитись, можна побачити гори
оцей район в Телаві чомусь називають "old city", хоча на вигляд він зовсім не олд. Схоже, що в очікуванні туристів, будинки та паркани старанно відремонтували і пофірбували. Таке-собі чистеньке новеньке місто, але варто зазирнути за паркан - і от воно, "олд сіті": розруха, бруд, труси висять на мотузках і т.п. Кажу ж: місто-муляж.
зовні таке враження, що тут ніхто не живе )
а за парканами - таке, хоча в більшості випадків все значно старіше і брудніше
Навіть у фортецю поки зайти неможна, бо всередині розгорнулось активне будівництво чогось. Коротше, до нашого приїзду не підготувались - всі чекають початку справжнього туристичного сезону.
Вобщєм потинялись-потинялись і вирішили прямувати до траси, бо більше ніж пару годин в Телаві робити нічого.
До траси виявилось далеко, але в якийсь момент прямо посеред міста раптово застопилась рейсова маршрутка. Ми готові були заплатити, щоб доїхати до найближчого Цинандалі, але водій любив туристів, тож грошей не взяв =)
Село Цинандалі нам потрібне було для пошуків вина. Справа в тому, що Ед прочитав, що в Кахетії роблять найпрекрасніше вино, що воно там тече в ріках і капає з кранів, тож вирішив завалити все Запоріжжя грузинським вином. Передбачалось, що найбільший клондайк вина - саме в Цинандалі, але там якось не підготувались до нашого приїзду. Ми то думали, що зайдем в перший-ліпший двір, спитаємо домашнього вина, і нам відразу запропонують величезний асортимент: купуй - не хочу. На ділі ж місцеві мешканці лише потискали плечима і відправляли нас у маленький сільський магазинчик.
Забивши на домашнє вино, спробували зайти на два маленьких винних заводи, розташовані поруч, по різні боки траси.
один з них
Діло було в суботу, тож сумний охоронець повідомив, що завод закритий - приходьте в понеділок. Мда.
Отак от без вина ми рушили назад. Застопили приємного мужичка, який довіз навіть трохи далі, ніж йому треба було - в Гурджаані. "У нас же напевно грошей немає! Ось, візьміть! Може, вистачить на маршрутку до Сагареджо", - заявив водій на прощання і засунув Еду в карман 10 ларі (50 гривень). Поки ми намагались оговтатись і віддати гроші, він сів назад в машину і поїхав.
Було це біля оцієї будівлі.
До Сагареджо нас довіз грузинський мєнт, який кидав на мене дуже неприємні слизькі погляди ((
В Сагареджо ми забрали речі у Гії та вже ближче до ночі поїхали в Тбілісі на наступну вписку, цивілами, на автобусі, витративши "зароблені" ларі =)
Наступний пост - найцікавіший! Про Азербайджан!
Попередні частини звіту:
1. Переліт. Кутаїсі (де жити, що їсти, куди бігти)
2. Батумі сонячний та Батумі вечірній
3. Хопа, Финдикли, Різе. Приморські містечка Туреччини
4. Old Tbilisi, new Tbilisi, beautiful Tbilisi!
5. Мцхета та гостинний Сагареджо
6. Кахетія. Хвилясте Сігнахі