4. Old Tbilisi, new Tbilisi, beautiful Tbilisi!
Дорогою з Батумі до Тбілісі водії постійно нас чимось годували, поїли пивом, лимонадом та кавою, а один навіть купив і подарував цілий пакет мандаринів =) Набір тем для розмов з усіма був приблизно однаковим: краса Грузії, Саакашвілі, новий грузинський парламент, дороги, менти, Україна, стосунки з вірменами та нелюбов до москалів ) Точніше, до самих москалів грузини ставляться нормально, але люто ненавидять російську владу (ясно чому). Свого ж Саакашвілі вважають божевільним, хоча й визнають, що наведення ментівського порядку - величезний плюс.
Автостоп продовжує бути хорошим і досить швидким, грошей ніхто не просить
Двоє грузинів дорогою завезли нас в кафешку, напоїли пивом-лимонадом, а потім завезли в Кобулеті на море. Свою країну та свої рідні міста там кожен обожнює (українці могли б взяти уроки патріотизму). Наприклад, водій-мешканець маленького Кобулєті гордо нам заявив, що для того, щоб подивитись місто, нам треба мінімум місяць =) Пропонував лишитись переночувати, але дорога чекала.
Ед навіть ризикнув скупатись на кобулетському пляжі, який той самий водій рекламував, як найкращий в Грузії пляж =)
Наступний водій висадив нас прямо посеред Кутаїсі зі словами "Отут найкраще ловити машину". Машини там, звісно, не стопились, тож ми забили і пішли їсти хінкалі ) Коштують вони там по 50 тетрі за штуку (2,5 грн).
Грузинський лимонад - це нереальне няміще! Пила б безкінечно!
За допомогою міської маршрутки таки вибрались на трасу і поїхали далі в Тбілісі.
В столиці ми вписались у людини, яку напевно знають всі українські стопщики, що їздили в Грузію - natalia_sakhno . Гуляти в той день вже було влом, тож випили домашнього вина, подрихли, а вже зранку пішли гуляти по Тбілісі )
вибачте, фоток Тбілісі буде багато, бо це таке місто, яке складно не обфоткати з усіх сторін )
такий-собі натюрморт
в тбілісському метро дуже смердить :(
зате красиво
пам'ятник Кобзарю відкривав Ющенко )
Циганська дитина просить гроші. Батьки спостерігають на відстані пари-трійки десятків метрів, сидячи на постаменті пам'ятника. Загалом ціганських дітей на вулицях тбілісі дофіга: вимагають грошей у перехожих, хапають за руки та одяг, заважають пройти та дуже нагло намагаються тирити все підряд з магазинів прямо на очах у продавців. Міліція по вулицях гуляє, але чомусь закриває очі на циган.
Скрізь на вулицях грають в шашки та нарди, така видно у грузинських чоловіків народна забава ) При цьому, вони п'ють чай, а не пиво чи вино. Бухать на вулицях не прийнято.
Але найкраще, що є в Тбілісі - не сучасні скляні велетні, а колоритні старі вулички, які за ними ховаються )
минулого року ми з Даміром дуже довго перлись пішки на гору до фортеці Нарікала, тепер - о чудо - канатна дорога за пару хвилин та 1 ларі (5 гривень) піднімає всіх наверх!
вид з кабіни
ця жінка ходить туди-сюди по фортеці, під приводом грузинської гостинності знайомиться з туристами, а потім починає просити гроші.
загалом на бренді "гостинні грузини" грають усі, кому не лінь: таксисти, продавці, орендодавці - спекулюють фразами про україно-грузинську дружбу, роблячи це явно нещиро, чисто заради заробітку, що трохи псує враження від країни та її людей :(
а вид з фортеці кльовий )
потім Ед пішов в сірчану баню, а я засіла в кафешці з лате і тірамісу ) Година бані обійшлась Едіку в 3 ларі (15 гривень), мені кафешка - в 7 ларі (35 грн).
В Тбілісі, як і в усій Грузії, також активне будівництво. Тож підозрюю, що через пару років місто стане іншим.
одне задоволення позаглядати в дворікі )
Коли прийшов час пожрать, ми знайшли якийсь підвальний ресторанчик недалеко від набережної.
Ціни в грузинському общєпітє більш ніж пристойні: величезна тарілка супа-харчо, дві шалені порції смаженої картоплі, куча хліба, тазік салата та літр вина - усе це обійшлось в 100 гривень. До речі, вино бокалами там не знайдеш в жодному меню, бо для грузинів це смішна порція: вони п'ють вино не бокалами ,а літрами. Літр домашнього вина в кафешці або ресторанчику зазвичай коштує 4 ларі (20 гривень).
Коротше, з підвальчика ми вийшли веселі =)))
пам'ятник Параджанову
милий грузинський під'їзд )
Хачапурі - це основне, чим ми харчувались в Грузії. Вони там нереально смачні, величезні і доволі дешеві (по 7,5 - 10 гривень за штуку).
кафешно-туристично-мажорний район на правому (?) березі Кури - доволі дорогий і зовсім не грузинський, а скоріше європейський, тож їсти-пити там немає сенсу.
оця странна будівля під адміністрацією президента за задумкою має нагадувати горлишко пляшки, побудована за ініціативи Саакашвілі, але народу вона не подобається - вони вже зібрали кучу підписів проти, і кажуть, що цю штуку збираються знести.
недавно прямо посеред міста розкопали якісь старовинні історичні руїни, тож тепер вони в такому стані і лишаться, в якості ще одної достопрімічатєльності )
Потім ми зустрілись з каучсьорфером Гією. Наступного дня у цього чувака ми мали вписуватись в Сагареджо, але сьогодні він був в Тбілісі, тож прекрасна нагода познайомитись. Про самого Гію я розкажу вам в наступному пості, а це - підвальчик з вином, куди він нас відвів )
Гостинний хазяїн підвальчика, можливо через дружбу з Гією, а може тому що це для нього нормально, влаштував нам Велику Дегустацію. Ед перепробував кучу сортів вина, хоча купили ми тільки літр.
в підвальчику затишно і пахне виноградом )
Далі Гія повів нас на верхній поверх готелю Редіссон. Там куча ресторано-кафешок, причому, не надто дорогих, як для такого готелю і такого вигляду з вікна. Але сидіти в кафешках ми не збирались, просто пофоткали.
потім Гія поїхав додому, а ми ще трохи потинялись вечірнім містом
В будівлі, що нагадує гриби, розташоване кажись міністерство юстиції.
потім у нас сів фотоапарат, тож ми торжественно випили куплену в підвалі пляшку вина і побігли на вписку )
Автостоп продовжує бути хорошим і досить швидким, грошей ніхто не просить
Двоє грузинів дорогою завезли нас в кафешку, напоїли пивом-лимонадом, а потім завезли в Кобулеті на море. Свою країну та свої рідні міста там кожен обожнює (українці могли б взяти уроки патріотизму). Наприклад, водій-мешканець маленького Кобулєті гордо нам заявив, що для того, щоб подивитись місто, нам треба мінімум місяць =) Пропонував лишитись переночувати, але дорога чекала.
Ед навіть ризикнув скупатись на кобулетському пляжі, який той самий водій рекламував, як найкращий в Грузії пляж =)
Наступний водій висадив нас прямо посеред Кутаїсі зі словами "Отут найкраще ловити машину". Машини там, звісно, не стопились, тож ми забили і пішли їсти хінкалі ) Коштують вони там по 50 тетрі за штуку (2,5 грн).
Грузинський лимонад - це нереальне няміще! Пила б безкінечно!
За допомогою міської маршрутки таки вибрались на трасу і поїхали далі в Тбілісі.
В столиці ми вписались у людини, яку напевно знають всі українські стопщики, що їздили в Грузію - natalia_sakhno . Гуляти в той день вже було влом, тож випили домашнього вина, подрихли, а вже зранку пішли гуляти по Тбілісі )
вибачте, фоток Тбілісі буде багато, бо це таке місто, яке складно не обфоткати з усіх сторін )
такий-собі натюрморт
в тбілісському метро дуже смердить :(
зате красиво
пам'ятник Кобзарю відкривав Ющенко )
Циганська дитина просить гроші. Батьки спостерігають на відстані пари-трійки десятків метрів, сидячи на постаменті пам'ятника. Загалом ціганських дітей на вулицях тбілісі дофіга: вимагають грошей у перехожих, хапають за руки та одяг, заважають пройти та дуже нагло намагаються тирити все підряд з магазинів прямо на очах у продавців. Міліція по вулицях гуляє, але чомусь закриває очі на циган.
Скрізь на вулицях грають в шашки та нарди, така видно у грузинських чоловіків народна забава ) При цьому, вони п'ють чай, а не пиво чи вино. Бухать на вулицях не прийнято.
Але найкраще, що є в Тбілісі - не сучасні скляні велетні, а колоритні старі вулички, які за ними ховаються )
минулого року ми з Даміром дуже довго перлись пішки на гору до фортеці Нарікала, тепер - о чудо - канатна дорога за пару хвилин та 1 ларі (5 гривень) піднімає всіх наверх!
вид з кабіни
ця жінка ходить туди-сюди по фортеці, під приводом грузинської гостинності знайомиться з туристами, а потім починає просити гроші.
загалом на бренді "гостинні грузини" грають усі, кому не лінь: таксисти, продавці, орендодавці - спекулюють фразами про україно-грузинську дружбу, роблячи це явно нещиро, чисто заради заробітку, що трохи псує враження від країни та її людей :(
а вид з фортеці кльовий )
потім Ед пішов в сірчану баню, а я засіла в кафешці з лате і тірамісу ) Година бані обійшлась Едіку в 3 ларі (15 гривень), мені кафешка - в 7 ларі (35 грн).
В Тбілісі, як і в усій Грузії, також активне будівництво. Тож підозрюю, що через пару років місто стане іншим.
одне задоволення позаглядати в дворікі )
Коли прийшов час пожрать, ми знайшли якийсь підвальний ресторанчик недалеко від набережної.
Ціни в грузинському общєпітє більш ніж пристойні: величезна тарілка супа-харчо, дві шалені порції смаженої картоплі, куча хліба, тазік салата та літр вина - усе це обійшлось в 100 гривень. До речі, вино бокалами там не знайдеш в жодному меню, бо для грузинів це смішна порція: вони п'ють вино не бокалами ,а літрами. Літр домашнього вина в кафешці або ресторанчику зазвичай коштує 4 ларі (20 гривень).
Коротше, з підвальчика ми вийшли веселі =)))
пам'ятник Параджанову
милий грузинський під'їзд )
Хачапурі - це основне, чим ми харчувались в Грузії. Вони там нереально смачні, величезні і доволі дешеві (по 7,5 - 10 гривень за штуку).
кафешно-туристично-мажорний район на правому (?) березі Кури - доволі дорогий і зовсім не грузинський, а скоріше європейський, тож їсти-пити там немає сенсу.
оця странна будівля під адміністрацією президента за задумкою має нагадувати горлишко пляшки, побудована за ініціативи Саакашвілі, але народу вона не подобається - вони вже зібрали кучу підписів проти, і кажуть, що цю штуку збираються знести.
недавно прямо посеред міста розкопали якісь старовинні історичні руїни, тож тепер вони в такому стані і лишаться, в якості ще одної достопрімічатєльності )
Потім ми зустрілись з каучсьорфером Гією. Наступного дня у цього чувака ми мали вписуватись в Сагареджо, але сьогодні він був в Тбілісі, тож прекрасна нагода познайомитись. Про самого Гію я розкажу вам в наступному пості, а це - підвальчик з вином, куди він нас відвів )
Гостинний хазяїн підвальчика, можливо через дружбу з Гією, а може тому що це для нього нормально, влаштував нам Велику Дегустацію. Ед перепробував кучу сортів вина, хоча купили ми тільки літр.
в підвальчику затишно і пахне виноградом )
Далі Гія повів нас на верхній поверх готелю Редіссон. Там куча ресторано-кафешок, причому, не надто дорогих, як для такого готелю і такого вигляду з вікна. Але сидіти в кафешках ми не збирались, просто пофоткали.
потім Гія поїхав додому, а ми ще трохи потинялись вечірнім містом
В будівлі, що нагадує гриби, розташоване кажись міністерство юстиції.
потім у нас сів фотоапарат, тож ми торжественно випили куплену в підвалі пляшку вина і побігли на вписку )