Місто квітучих магнолій і сакур
В кінці першого місяця весни випала можливість, нагода (привід) відвідати найзахідніший обласний центр України, причому найменший по к-сті населення (125 тис.чол.) Практично за 5 км до словацького кордону знаходиться Ужгород - тепле місто квітучих сакур (але це буде аж через місяць). Наразі цвітуть інші дерева й кущі з квітами. Якщо не помиляюся, то магнолії теж. Це й послужило назвою даної нотатки.
Історично склалося так, що саме Ужгород (а не Мукачево, що було би куди логічніше) став обласним центром. Не писатиму тут роздумів на тему історії. Кого цікавить, той знає історію Закарпатської области. Хто не знає - Вікіпедія та інші ресурси люб'язно допоможуть.
Метою поїздки було з'ясувати дещо по робочих моментах, а заодно краще оглянути це туристично привабливе місто. Й побувати на одній імпрезі в рамках фестивалю "Березневі коти". Як гість і шанувальник поезії. Так як не було потреби знаходитись там довго, то вирішив зробити одноденну поїздку. Туди - за допомогою електричок "Львів-Сянки" (9:30-13:45, хоча є ще одна раніше). У Сянках (під польським кордоном) пересів на "собаку" "Сянки-Ужгород" (14:00-16:45). Дорогою бачив красу, що постає перед очима на межі Львівської та Закатпатської областей (Ужоцький перевал, там цікава паралельна автодорога та сам процес переїзду залізницею).
Перша електричка переїжджала ч/з Старий Самбір, Турку. Друга - ч/з Великий Березний, Перечин, Невиці (там, де руїни Невицького замку на горі).
В самому Ужгороді відразу "кинулось в очі" те, що майже всюди цвітуть (!) дерева, на відміну від Львова на даний момент (28 березня).
Фото зроблені недалеко від замку - однієї з головних пам'яток міста. На даний час фортеця діє, як музей. А от біля замкового комплексу є дуже класний музей народної архітектури і побуту. Там зібрані дерев'яні хатинки, господарські прибудови Закарпатської області.
Особливо порадував вулик у поєднанні з вуличним ліхтарем. Вашій увазі дана атракція:
Закарпатські старі хатинки трохи відрізняються від подібного житла на Галичині. Вашій увазі приклад житлового будинку кінця 19 століття:
Щоби краще зрозуміти масштаби квітучости Ужгорода цього весняного дня, прошу оглянути наступну світлину із виглядом частини міста у призахідню пору:
А тепер ще один кадр безпосередньо із музею. Вважаю наступну світлину бомбезною. Тут ви побачите дерев'яну церкву зі села Шелестів Мукачівського району - фактично головний експонат скансену ("скансен" - музей під відкритим небом на подобі того, котрий зараз вам показую):
Трохи інформації про даний експонат:
Поруч із церквою похований президент Карпатської України (в часи другої світової) - Августин Волошин (якщо Ви українець і не знаєте хоча б, хто це такий, то має бути як мінімум соромно за таке незнання історії; адекватною реакцією в такому випадку буде визнання свого невігластва і ВИПРАВЛЕННЯ цього).
Повернусь до фото храму. Ще одне призахіднє фото:
У музеї не тільки церкви і хати, а й вулики і... курники:
Щодо самого Ужгорода в цілому, то вважаю, що 3-4 годин вистачає для оглядин центру міста (так щоби повністю подивитися і ще й трохи позаходити у храми). В цьому місті часто можна почути крім укр. і рос. мов словацьку, угорську, чеську, іноді румунську і польську. Особисто чув, крім укр. із суржиком, російську та угорську. Розписи у костелі, до речі, виконані угорською (і богослужіння в храмах РКЦ і УГКЦ, реформатів відбуваються на укр. і угор. мовах). Згадав за реформатів, так як це відносно чисельна громада християн-протестантів (третя група після православних і греко-католиків). Замість хрестів на їх церковних шпилях ... зірка (чи, може, Сонце?). Іншими словами, це кальвіністи. Кого тема цікавить більше, читайте інтерв'ю про реформатів на Закарпатті.
Зазначу, що місто дійсно европейське завдяки своїй історії, багатонаціональності та географічному розташуванню. Споглядаючи архітектуру міста, важко його не вподобати:
Сподобалась патріотична налаштованість міста, само собою. Хоча, вона не така, як у тому ж Львові, з котрим порівнюю все, що попало :)))
Тут не знайшов радикальних написів на стінах будівель. Назву Ужгород більш поміркованим і багатокультурним, ніж любий Львів. Чи добре це, чи погано - залежить з якого боку подивитися.
Добре, принаймні, що в Ужгороді пам'ятають:
На завершення трохи тонкого гумору. Був я у театрі, де відвідав поетичну виставу по мотивах творчости Ольги Мацо (прекрасні вірші!), а опісля в тому ж театрі (ляльковий театр "Бавка", прямо в центрі) побачив фото, на котрих був зображений у відрядженнях колектив театру.
Помітив, що побували творчі люди у Празі та інших містах Европи. Але особливо потішила одна світлина:
Тішився, як мала дитина. Так от, яким бачать там Львів!!! :)))
Приємно, що живу "за кордоном" ;)
На завершення репортажу трохи Середньовіччя і сучасности: Ктулху на фоні замкових руїн. До звірика, думаю, читачі вже звикли :)
Якщо думаєте-гадаєте, де ж то поїхати, так щоб у теплі краї й одночасно залишитися в Україні - їдьте в Закарпаття!
А наразі можете кусати лікті, або тішитися світлинами, пити каву, копати картоплю, вигулювати собаку, писати вірші, слухати музику, грати на гармошці, вчитися стріляти...
Для загального розвитку: через місяць (під кінець квітня) в Ужгороді зацвітуть сакури. Чому би не поїхати й вам туди ???
Сівши у потяг "Солотвино-Львів", прибув додому близько сьомої години. Попереду буде день. А далі, може, ще один і т.д. - скільки вже вийде :)))
Все. Дочитано.