мені бракує чогось такого стороннього, на приклад поцілунків в шию, але нічого в собі... прогалини вони є, але не такі значні. як є весна, що пахне терпкістю тополь, є вітер, що обнімає мене... є динамізм життя. а потім його не стане... вже зовсім скоро. бо лекції, практичні, заліки вже десь позаду, а я звикла до цього шаленства (навчання+робота). ( Read more... )

життя складається з горбиків і ямок. часом падаєш, а часом все ок. і так само одного тижня катаєш істерики, а іншого продовжуєш ловити кайф від життя. і що тут кому винен? і світ не шарить в чужих казках... але я так скучила за парами. вірніше за їх монотонністю. і тому вони стають святом. навіть якщо кидаєш викладача на ігнор і читаєш книжку. бо ( Read more... )