Юний дервіш танцює свій дивний танець,
Поли його спідниці малюють стонадцяте коло на зачовганій долівці,
Очі його заплющені,
А серце розчахнуте, як перезрілий тюльпан  -
Він розмовляє з Богом.

Сивий гондольєр
Вишиває гладдю батькового весла 
Канали міста,
І посміхається, щоразу пропливаючи під мостами,
Схожими на пологі жіночі плечі -
Він ( Read more... )

Дні закороткі, буцім підстрижена власноруч гривка ( Read more... )

Ці   традиційні - 7.00 - мої ранки -

Як задавнені ранки, що за ніч затяглися  шкоринкою затверділої бурої крові…

Дзень ! - будильник звичним,  відпрацьованим рухом здирає

-  бляха ж ти муха ! -

душу запечену, зречену_чи_приречену,

заколисану снами раю,

і нараює:

«Швидше, люба, алярм, от зірвалася з ліжка - й на третє  коло,

цоки-цоки, конячко замилена ( Read more... )

...Літо - вжить - пролетіло,

Ніби хюндай повз безіменну станцію -

Не зупиняючись -

Срібна риска тире

Між закопуванням і збиранням картоплі...

Так буває щороку -

Ці гіркі димовища, що ріжуть більше пам'ять, ніж очі,

Ці задубілі руки, що досі не вірять у існування рукавичок,

Ці крихти піску, білі крихти манни небесної на дні серпневої валізи...

.. ( Read more... )

Дивне бажання, іще з дитинства, коли довго їхала потягом із батьками ( Read more... )

Заховатись у цьому місті, як у плетеній рукавичці ( Read more... )

Не пам'ятаючи снів і доріг, знов народитися на світанку,

табула раса чи траса  ранку легка, повітряна, невагома,

промінь допитливим писком собачим відсуне руду фіранку,

наслухати - ти поряд.

І де б ми з тобою не спали - ми скрізь удома.

Випірнути із ліжка, як з хвилі солоної - легко_важно, з усміхненими вустами,

ти ще спиш. Хай тобі солодко сняться ( Read more... )

Літо витягує душу через соломинку,
Мучить надранок, на груди лягає перевертнем,
До безсонного простирадла припечатує,
Мариться - що ти тут,
Море мариться,
Голос його,
Колір його,
Смак, ніби кров, солоний,
На спраглому язику.

Спека - як спеції мексиканські
Випікає тавро на піднебінні свідомості,
Лякає осінню, ніби старістю
Чи самотнім ранком...
А ти вже чуєш ( Read more... )

Так буває. Такий собі  час - ікс чи  ігрек, може,  інші літери алфабету,

Який перебути треба - як чуму, лютий місяць чи довгі, як лютий,  місячні,

Заховатися в мушлі тіла, не питати - «де я і з ким я?»,  і «з ким ти урешті й де ти?»,

На мотузочці місячній, як білизна попрана, висячи...

Сонні оси на кухні, як сотні питань, лізуть у мидницю із варенням ( Read more... )

За_в_мерти
в полуді цього спекотного полудня
Запечатаною в асфальт мурашкою,
Голову безголову підвести на розпечене золоте коло ,
Що колесує байдуже -
рік за роком і вік за віком…

Чоловіки убивають - вперто і методично,
Жінки звично
готують обід, відганяючи мух історії.
Діти плачуть, як їх не беруть на руки,
І регочуть, коли підкидають в небо.

Мурашині стежки ( Read more... )