пір'ячко невагоме

Aug 15, 2012 19:11

Заховатись у цьому місті, як у плетеній рукавичці,
Де каміння дихає тепло, де у квітів - дівоча пам'ять,
Простирадла вогкі та білі, дивна  мова чужа, гортанна,
Голубі голуби збирають хліб любові - увесь, до крихти...
Чорні кірхи стримлять у  небо, ще півкроку - прохромлять хмари,
Колір шкіри жінок тутешніх - мокачіно і крапля рому,
Ні за домом не сумувати, ні листів не писати - пощо?
Тільки вітер, і тільки площа, і рибини ручні під мостом...
Умоститись у цьому місті, як на бабциному фотелі,
Там, де ангел тримає стелю, відганяє лихих горгулій,
У гербарій збирати листя, набивати чергові ґулі,
І півпошепки «гулі-гулі», і півподихом  «моє серце»...
Дочекатись зими вогкої, з моря запах солодкий твані,
і герані приспались снігом, і у віршах - як грудки - коми,
Заховатись у цій любові_бомбосховищі_як_востаннє,
Мокра чайка на чорний камінь кине пір'ячко невагоме...

вірші

Previous post Next post
Up