про мову

[zolota_zinka]

Юний дервіш танцює свій дивний танець,
Поли його спідниці малюють стонадцяте коло на зачовганій долівці,
Очі його заплющені,
А серце розчахнуте, як перезрілий тюльпан  -
Він розмовляє з Богом.

Сивий гондольєр
Вишиває гладдю батькового весла 
Канали міста,
І посміхається, щоразу пропливаючи під мостами,
Схожими на пологі жіночі плечі -
Він розмовляє з водою.

Бузьок стоїть по коліна в  снігу,
Як блудний син, якого ніхто не чекав,
А якийсь шмаркач мовчки суне до нього  заметами
з банкою кільки в томаті.

Жінка везе на інвалідному візочку дитину
Під перехресним вогнем галицьких поглядів,
І говорить до неї долонями,
Тільки долонями,
Просякнутими теплом,
Торкаючись перехнябленого плеча.

Бо  Мова - це не завжди слова.
Бо Любов -
це найвища Мова.