сьогодні на плацу жерли черешні, і це було божественно. потім можна було просто всміхатися, читати без думок "скільки ж там лишилося до кінця?" і почуватися так, наче все вже стало добре.

читаю тут деякі жж і по-доброму заздрю людям, які знайшли себе. у чиєму світі немає тріщин. чий світ точно-точно їхній, без жодних сумнівів. а чи буває так, що ( Read more... )

Чекати свята - це не дивно. А ось запакувати Вікин подарунок ще тиждень тому і не могти дочекатися її Дня народження, щоб нарешті його вручити - це вже наче трохи дивніше ( Read more... )

Чи не найбільше в житті я люблю одне афігєнне відчуття. Але не знаю, як його назвати ( Read more... )

Мабуть, для того, щоб зловити живий момент, потрібен особливий талант. Ну, або принаймні більше терпіння. Інколи ж не потрібно нічого штучно творити - ось воно, тільки впіймай!

Тому мене страшно дратує, коли люди заграються із оцим своїм "подивися в камеру"! Бо секунду тому, коли ще ніхто туди не дивився, все було в тисячу разів прекрасніше.

На ( Read more... )