Що та як
Ця тема в мене голові.
По-перше програмування.
Стандартне програмування відповідає на питання як. Як зробити те чи інше. Новий тип програмування (відносно моїх знань) тип програмування - функціональний відповідає на питання що.
Утім я став вивчати, аби найти іншу відповідь як. Як перегин. Намагання змінити хоч щось.
А зараз таке відчуття, що весь світ забив на причину, на що. Весь світ. Епоха "ЯК". Була епоха "що", тепер епоха "як". Гессе писав про фейлетонну епоху. Та там можливо хоч форма була. Вже не має форму. Нема навіть пошуку форми. Деталі як. Ось якісь риски. Детально опрацьовано. до деталей, але без суті.
Так у кінах. Здається, мов усе насправді. Мов так може бути. Деталей багато. Але форми немає. Немає й суті. Не відповідає на питання "що". Не можна сказати про що кіно, але можна казати як добре знято.
Хотів би я сказати, що мені плювати на спосіб подачі. Та це не так. Не плювати. Тому частина мистецтва для мене замкнена. Та частина, де вдають, що нема форми. Та до якоїсь грані. Ось й не бачу вже форми, а хочу побачити сутність.
А взагалі-то пост мав бути про кіно. Про 2012. Яке за формою так собі, а за сутністю дурне. Про "Чорну молнію" яка є рекламою, але огидною, що й дивитись не хочеться. Серіальчиками, якими час вбивається настільки швидко, що й світу білого не бачиш. А найголовніше "Аватар" де настільки набагато приблизностей, та незрозумілого поспіху. Керівництво не зробило головне - зачистку. Тактика спаленої землі допомогла б. Автор сценарію не грав у стратегії. Поступово зміцнювати оборону. Збільшувати діаметр. Спалити ліс - ось й усе. Все помре. На таке я б у кіно не пішов. (Утім я й не пішов)
По-перше програмування.
Стандартне програмування відповідає на питання як. Як зробити те чи інше. Новий тип програмування (відносно моїх знань) тип програмування - функціональний відповідає на питання що.
Утім я став вивчати, аби найти іншу відповідь як. Як перегин. Намагання змінити хоч щось.
А зараз таке відчуття, що весь світ забив на причину, на що. Весь світ. Епоха "ЯК". Була епоха "що", тепер епоха "як". Гессе писав про фейлетонну епоху. Та там можливо хоч форма була. Вже не має форму. Нема навіть пошуку форми. Деталі як. Ось якісь риски. Детально опрацьовано. до деталей, але без суті.
Так у кінах. Здається, мов усе насправді. Мов так може бути. Деталей багато. Але форми немає. Немає й суті. Не відповідає на питання "що". Не можна сказати про що кіно, але можна казати як добре знято.
Хотів би я сказати, що мені плювати на спосіб подачі. Та це не так. Не плювати. Тому частина мистецтва для мене замкнена. Та частина, де вдають, що нема форми. Та до якоїсь грані. Ось й не бачу вже форми, а хочу побачити сутність.
А взагалі-то пост мав бути про кіно. Про 2012. Яке за формою так собі, а за сутністю дурне. Про "Чорну молнію" яка є рекламою, але огидною, що й дивитись не хочеться. Серіальчиками, якими час вбивається настільки швидко, що й світу білого не бачиш. А найголовніше "Аватар" де настільки набагато приблизностей, та незрозумілого поспіху. Керівництво не зробило головне - зачистку. Тактика спаленої землі допомогла б. Автор сценарію не грав у стратегії. Поступово зміцнювати оборону. Збільшувати діаметр. Спалити ліс - ось й усе. Все помре. На таке я б у кіно не пішов. (Утім я й не пішов)