Ходжу з різницми людьми вулицями різних американських міст, втомлююсь, радію, розчаровуюсь, дивуюсь, знаходжу давно забуті історії чужих сімей, гублю окуляри. А коли згадую ЇХ - завжди посміхаюсь. Бо no matter what там, де часовий пояс GMT+2 є друзі. Українськими мірками друзі, не американськими. Їм не треба пояснювати, з ними можна говорити ночами ( Read more... )

Хорош-хороші вихідні закінчуються.
І гроші теж закінчуються.
Але більше новин про вихідні. Познаоймилась з Сантьяго, Хейлі та Крісті. У Скотта в гостях їли сморси (ммм!) та пили блекбері шотс (ммм два рази). Було хоумкамінг - коли аламні приїжджають і тусять на кемпусі всі вихідні. Мерей виграв у футбол проти  Тенесі стейт (єєєй! ми класні!). Ми з ( Read more... )

Опівночі ми стрибаємо по калюжах і танцюємо вальс під теплим дощем. Відсьогодні у мене є теплий флісовий реглан з написом "Мерей". Вдома чекає шоколад в холодильнику, пиво під ліжком та Бернард Шоу на столі.. Тому що щастя - це просто. Шатирко мені написала: "А якщо завтра впаде метеорит?", і вона права - тепер так і живу. Нахрєн метеорити -

У Венеції хотілось довго лежати на пьяцца Сан-Марко, нагрітій радіоактивним весняним італійським сонцем, та слухати розповіді уругвайської пари, яка ще не здогадувалась, що за місяць, будучи вже у Парижі, Даніела радісно повідомить Даніелю про маленького майбутнього уругвайця чи уругвайку, який чи яка з*явиться на світ у сонячному і теплому грудні ( Read more... )

Побачила у Каплан фотки за її минулий рік, вирішила викласти за свій. Поки відшукувала, зрозуміла, що треба більше фотографуватись (більшість того, що ви тут бачите, зроблено на чужі фотопарати та безсовісно скопійовано мною з соцмереж з порушенням авторських прав), також зрозуміла, що треба менше жувати та що гірськолижний костюм мені трохи не ( Read more... )

Останнім часом було багато подій, падінь та надій.
А ще було багато відкриттів.
Виявилось, що автостопом можна їздити і по Києву. Трохи пізніше виявилось, що і від Паляниці до Буковелю можна, але це інша історія.
З*ясувалось, що я досить швидко пробігаю відстань від південного вокзалу до 5 колії ("досить швидко" - це якраз щоб вписатись між часом ( Read more... )

"У мене болить одна ніздря. Ліва. Мабуть, там рана. Страшна. точно страшна, бо дуже боляче. а тут хєрня якась - Шендер, есе, психічно хворі..." - це я Каплан жалілась. А вона мене не пожаліла, бо сама писала есе...

Знаєте, по всьому місту плакати понавішані:  "Захворів?Сиди вдома!", "Уникайте скупчення людей", "Повноцінне харчування та сон. ( Read more... )

В КНЕУ зі мною вчиться Настя. Взагалі там зі мною вчиться багато людей, ще й постійно з*являються нові. Он вчора підсів до мене якийсь дядечко і почав розповідати про своїх дітей. Виявилось - новий одногрупник... Але зараз про Наську. Вона дуже хороша - все встигає, всім допомагає, нікого не посилає (а це під час сесії ще й в КНЕУ дуже важко). ( Read more... )

Подорожувати треба або з близькими людьми, або на самоті. Нічні плацкарти, літні вокзали, старі маршрутки. Іноді на усвідомлення того, що людина "не твоя" треба роки, а іноді вистачає одного дня. Так само з "твоїми" людьми. Ти просто за перші хвилини спілкуваня розумієш, що ось вона Ханна, з якою весело бігти по гарячому піску одеських пляжків, ось ( Read more... )

Цей фільм був у другий день фестивалю європейського кіно. 10 грн - і півтори години французького кіно твої. Було приємно і трохи лячно водночас, коли біля "Кінопанорами" зібрався натовп з яскраво вбраних людей (суто літня особливість - навіть  категорія "офіс воркерес" одягають кольорові рубашки, спідниці та сукні).. Приємно - бо стільки охочих ( Read more... )