Бажання
У Венеції хотілось довго лежати на пьяцца Сан-Марко, нагрітій радіоактивним весняним італійським сонцем, та слухати розповіді уругвайської пари, яка ще не здогадувалась, що за місяць, будучи вже у Парижі, Даніела радісно повідомить Даніелю про маленького майбутнього уругвайця чи уругвайку, який чи яка з*явиться на світ у сонячному і теплому грудні Монтевідео.
У Флоренції хотілось сидіти на терасі парку Мікеланджело з чудовою італійською кавою, що коштує так недешево як і все і в Італіїї і якої наливають так мало, та дивитись зверху на місто Ренесансу, обговорюючи з дівчатами зі Швейцаріїї Давида, кіпариси та переваги життя в кемпінгах.
У Римі хотілось гуляти вночі нетуристичними вулицями великою різнонаціональною компанією, зупиняючись для купівлі піцци в ресторані, де колись працювала Лаура, їсти цю піццу під виступ Мага Гуарди, який намагався відпиляти собі голову чи руку та отримав за це чимало євро, робити фотографії африканських та не лише африканських друзів, які шукають притулок в Італії, а за кілька днів вішати ці фотографії на стіни Касале, щоб ще кілька років всі відвідувачі питали про виставку та слухали від Екін, Рафаеля, чи інших мешканців про наше життя і роботу у вічному місті.
У Неаполі хотілось змусити веселих людей поприбирати сміття з таких маленьких та гарних вулиць, де всюди продають вино, табак та неапольську піцу, що вважається першою з перших італійських піц, хотілось сидіти в порту та дивитись на кораблі, пасажири яких або швидко бігли, поспішаючи порозмахувати руками з родиною, або поволі завертали до прибережних дешевих кафе, в одному з яких працює Пауль, чи Патрісіо, чи Паладіо, який ні слова не говорить англійською, зате чудово малює і може без слів пояснити, чого італійці вішають так багато прапорів на вулицях.
У Мілані хотілось сидіти на сходах поруч з Дуомо і дивитись на жирних голубів, які безсоромно об*їдали худих туристів, бо міланці не дуже люблять годувати голубів, це мені Сімона розповіла, вона ж порадила купити Каплан цукерок у красивому магазині красивого торговельного центру, а у той час, коли я сідала у літак у Бергамо, Сімона мала побачення з якимось не дуже класним, судячи з розповідей, італійцем, тому, коли ми з Каплан у Познані доїдали цукерки, вони, сподіваюсь, встигли розійтись.
У Києві хочеться кудись з Києва летіти.
У Флоренції хотілось сидіти на терасі парку Мікеланджело з чудовою італійською кавою, що коштує так недешево як і все і в Італіїї і якої наливають так мало, та дивитись зверху на місто Ренесансу, обговорюючи з дівчатами зі Швейцаріїї Давида, кіпариси та переваги життя в кемпінгах.
У Римі хотілось гуляти вночі нетуристичними вулицями великою різнонаціональною компанією, зупиняючись для купівлі піцци в ресторані, де колись працювала Лаура, їсти цю піццу під виступ Мага Гуарди, який намагався відпиляти собі голову чи руку та отримав за це чимало євро, робити фотографії африканських та не лише африканських друзів, які шукають притулок в Італії, а за кілька днів вішати ці фотографії на стіни Касале, щоб ще кілька років всі відвідувачі питали про виставку та слухали від Екін, Рафаеля, чи інших мешканців про наше життя і роботу у вічному місті.
У Неаполі хотілось змусити веселих людей поприбирати сміття з таких маленьких та гарних вулиць, де всюди продають вино, табак та неапольську піцу, що вважається першою з перших італійських піц, хотілось сидіти в порту та дивитись на кораблі, пасажири яких або швидко бігли, поспішаючи порозмахувати руками з родиною, або поволі завертали до прибережних дешевих кафе, в одному з яких працює Пауль, чи Патрісіо, чи Паладіо, який ні слова не говорить англійською, зате чудово малює і може без слів пояснити, чого італійці вішають так багато прапорів на вулицях.
У Мілані хотілось сидіти на сходах поруч з Дуомо і дивитись на жирних голубів, які безсоромно об*їдали худих туристів, бо міланці не дуже люблять годувати голубів, це мені Сімона розповіла, вона ж порадила купити Каплан цукерок у красивому магазині красивого торговельного центру, а у той час, коли я сідала у літак у Бергамо, Сімона мала побачення з якимось не дуже класним, судячи з розповідей, італійцем, тому, коли ми з Каплан у Познані доїдали цукерки, вони, сподіваюсь, встигли розійтись.
У Києві хочеться кудись з Києва летіти.