На білій її футболці намальоване серце на голці ( Read more... )

іноді я тікаю настільки далеко ( Read more... )

Тобі хочеться дому й вітрів ( Read more... )

Птахи торкалися пальців,
довіра щось шепотіла.
Та ж людям немає діла
до тих небесних вигнанців.
Вирує солоний погляд,
час перепрошує кривди.
Бачиш тоненький привид
поруч чи то поряд?
А ми ж тулились вустами,
знаменами майоріли.
Птахи позичали тіло
проникно ставали нами.
23.05.15

Так, саме зараз я про це пишу. Адже це і є життям, а що важливіше за життя ( Read more... )

Сонце поезії попри громи і зливи
музи-бешкетниці грають на Божих цимбалах,
Мавка ховається в тисячолітніх оливах,
Лукаша, ніжного Лукаша Мавка кохає.

Сонце поезії - відблиском на гарматах,
музи в жалобі - епітафії із плачами,
Лукаші, ніжні Лукаші вчаться вбивати ( Read more... )

Я згадую тебе по тих слідах ( Read more... )

Коли вони приходять у сни і ніжності море, те море твоє. Цей вітер такий навісний.
Б'є.
Вони поодинці, ніколи гуртом, приходять, ти віриш кожному з них. Твій біль розчиняє чийсь баритон.
Снів.
Ти прагнеш поставить питання одне: "Чи правда, що вас запросила до снів, а ви так взяли й полюбили мене?"
Боїшся почути "Ні"

Ось запис передачі,де про мене все від предків і дитинства до чоловіка й сина.
Якщо цікаво почути - слухайте. Тільки з прізвищем там наплутали. Не Бура, а Бурцева друга половина.але то вже нехай.

Сестричка чекає хлопчика, а братик - дівчинку. Світ теплий і мінливий. Ось обступає навала зусебіч: держава, не зимна зима, хвороби близьких. Хочеться сховатись у мушлю й заснути так, як мріялось перед іспитами в ліцеї:"Най, я засну, а як прокинусь - виявиться, що все поскладала". Але як і тоді додаю:"Не як я хочу, а як краще буде" і приходить ( Read more... )