Найцікавіше за вихідні
Юліан Беліна-Кенджицький про різні погляди кирило-мефодіївців:
- Під одним православним царем і в одній православній вірі всі повинні поєднатися, - загомонів Костомаров.
- Ось тобі, бабо, весілля! - відповів йому Шевченко. - Ти, Миколо, хочеш усіх слав’ян до попової хати завернути.
[...] Так мені здавалося, що Костомаров був незадоволений нашою розмовою. Він не хотів бути щирим зі мною, а я не міг уявити собі федерації слав’ян серед таких умов, де з однієї сторони тиснуть німці, а з другої - ніби слав’янська Москва, а допомоги нізвідки.
Лист Я. Головацького (Зах. Україна) до О. Бодянського (Москва)
Всі слов’яни начинають жити новим життям, проснулися, сонце для них сходить, лиш наші ще сплять, та не знать, чи борзо прочумаються. Життя у нас нема народного, або хоть є яке, то якесь тускле, сумне, тяжко як під обухом.
Лист П. Куліша з Петербурга до Шевченка, в якому критик щедро роздає стилістичні поради
...на 93 стр. Вы превозносите Головатого, - лицо не очень важное и мало известное народу и историкам. Не лучше ли напечатать: Наша пісня, наша дума Не вмре, не загине; [...]
Вот Вам голос человека, от всей души желающего, чтоб Украина имела поэта, который бы всему свету сказал за нее свое могучее, гармоническое слово. Примете Вы его или нет, по крайней мере надеюсь, что Вы не усомнитесь в благородстве моих побуждений к строгой рецензии Ваших несравненных созданий и к решительному тону советов.
Із спогадів В. Аскоченського:
В эту пору подошел к окну слепой загорелый нищий с поводырем. Я встал и взял какую-то медную монету, чтобы подать.
- Стойте, - сказал Тарас, - що це ви йому даєте?
Я сказал.
- Е, казна-що!
И в ту ж минуту, встав с дивана, взял полуимпериал и подал его нищему. Слепец, ощупав монету и спросив о чем-то своего поводыря, протянул руку в окно с полученным полуимпериалом.
- Спасибі вам, пане, - сказал он, - але я такої не візьму, нехай їй всячина! У старців таких грошей не буває. Візьміть її собі, а мені дайте шматок хліба, чи що.
Тарас дал ему полтинник; нищий, постояв и подумав немного, пошел от окна, бормоча молитвы и разные благожелания.
- О, бачите! - сказав Тарас. - Що то значить бідака! І грошей боїться великих: бо то панам тільки можна мати їх. Жарко, паничу! - заключил он и опять повалился на диван.
Також не пропустіть ЖЖ-голосування «Видатні українці»