Значення, зміст, сенс, смисл, суть
Почну з цитати, яка стане введенням у проблему вибору відповідного слова, відповідно до контексту.
«Названий ряд синонімів об’єднує поняття «внутрішня основа, особливість, сутність чого-небудь». Найбільш поширеним щодо цього і стилістично нейтральним є слово зміст: зміст життя, зміст поведінки, зміст повідомлення, зміст поняття. Як термін уживається словосполучення зміст і форма (у мистецтві). Терміном виступає також іменник значення: значення слова, значення терміна, лексичне значення, граматичне значення слова.
Слово смисл у розумінні внутрішньої основи, суті чого-небудь використовується рідко й фактично належить до розмовної форми. Отже, замість таких сполук, як смисл слова, смисл творчості треба вживати значення слова, але зміст речення, зміст творчості.
Поняття «розумна основа, мета, призначення чого-небудь» так само передається словом зміст: зміст буття. Отже, зміст, з одного боку, це «те, про що йде мова, розповідається; те, що описується, зображається» (зміст оповідання, зміст картини), а з другого - це найважливіша ідея, основа, сутність чогось.
Слово смисл часто використовується неправомірно у значенні «розум», «глузд», напр.: тверезий смисл, здоровий смисл. Нормативними в цьому разі є тільки словосполучення тверезий розум, здоровий глузд.
Замість поширених ненормативних висловів у смислі того, в якому смислі, є смисл, немає смислу треба вживати: у розумінні того, в якому розумінні, щодо того, є рація, є сенс, немає рації, немає сенсу.»
[Культура української мови: Довідник / С. Я. Єрмоленко та ін.; За ред. В. М. Русанівського. - К., 1990. - С. 62-63.]
Ця порада майже дослівно повторюється і у свіжих довідниках, де додаються ще приклади сенс життя і суть життя та підкреслюється, що зміст і форма, як терміни, не можуть мати синонімічної заміни типу значення, сутність.
Загальний опис зрозумілий. Проте, в цій пораді, очевидно, іменнику смисл відводиться другорядна роль, всупереч тому, яким чином його значення закріпилося в післявоєнній літературі. Натомість для іменника зміст функції «ідеї, внутрішньої особливості, сутності» невиправдано посилюються. Наприклад, дуже важко сказати божественний сенс, практично неможливо божественний зміст, але як раз божественний смисл.
Річ у тім, що смисл «уявлення про щось, поняття, розуміння чого-небудь; роль, важливість; внутрішній зміст, суть, значення; мета, завдання, призначення; (розм.) користь, вигода», як і значення, також термінологізувався. У наукових контекстах смисл (сенс) не замінюються змістом: смисл буття, смисл людського існування, смислове значення, смисловий зміст, смисловий наголос, смислова одиниця, носій смислу, містичний смисл, сповнений смислу. Фактично, іменник зміст виконує функції загального означення, включаючи в себе два видові поняття значення і смисл (сенс). Адже тепер те, що інтуїтивно розуміли ще на світанку Просвітництва, що розрізняється семантика мови і семантика мовлення, вилилося в численні теорії значення, теорії смислу.
Зрештою, значення є тим, що має відносно стабільний, інтерсуб’єктивний зміст, а смисл (сенс) це змінний, індивідуальний, суб’єктивний зміст, залежний од висловлювання. Розрізнення смисл (сенс) і значення проявляється не тільки в українській, а й в іншіх мовах: англійській (sense і meaning), німецькій (Sinn і Bedeutung), французькій (sens і signification), угорській (jelentoség і értelem), російській (смысл і значение), польській (sens і znaczenie), болгарській (смисъл і значение) та ін.
Відмінність між смислом (сенсом) та значенням слів можна продемонструвати на прикладах. Візьмемо узбецький анекдот про пораду Насреддіна: «Багатим людям їсти корисно, коли вони зголодніють, а бідним - коли знайдуть скоринку хліба». Тут смисл слова бідний - «завжди голодна людина», а значення - «який живе в нужді, нестатках». Або ще один: «Найкраща молитва від собак написана на кінці товстої палиці». Тут смисл слова палиця - «предмет, яким можна відігнати пса», а значення - «відділена від дерева та очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки». Ще один приклад: «Не плач, ти ж чоловік». У цьому висловлюванні смисл слова чоловік - «витривалий; такий, що не проявляє слабкостей», а лексичне значення - «особа чоловічої статі». Тож співвідношення між смислом і значенням не просте. Наприклад, хтось скаже: «Наразі починаємо»; смисл і значення слова наразі в цьому виразі не мають між собою нічого спільного, адже мовець вкладає в нього свій, неконвенціональний зміст. Коли ж носій західноукраїнського діалекту каже наразі все, смисл і значення діалектного наразі «поки що» в цьому конкретному виразі збігаються.
Тепер варто розібратися зі складнішою, типово українською проблемою. Як вибирати між іменниками смисл і сенс. Зведу в табличку відомості про ці слова:
СМИСЛСЕНССловникові означення:
СМИСЛ [СУМ-11, 1978, Т. 9, С. 405]
1. Уявлення про щось, поняття, розуміння чого-небудь.
// Роль, важливість чого-небудь.
2. Внутрішній зміст, суть чого-небудь; значення.
3. Мета, завдання, призначення чого-небудь.
// розм. Користь, вигода.
СЕНС [СУМ-11, Т. 9, С. 124]
1. Суть чого-небудь; зміст.
// Те, що відіграє особливу роль, має виняткове значення; сила.
2. Розумна підстава; рація.
// Доцільність, корисність чого-небудь.
♦ Мати сенс - те саме, що Мати рацію
3. Мета, основне призначення чого-небудь.
Сучасні словники обмежуються цими значеннями, але іноді трапляється ще 4. Почуття, замисел.Дві відмінності у значеннях, окрім спільної групи синонімів суть, сутність, зміст. [Словник синонімів.]
Належить до групи: значення (слова, виразу і т. ін.), смисл, зміст, розуміння.
Належить до групи: підстава (розумне обґрунтування чогось), рація, сенс, резон.Походження:
Запозичення з російської мови, походить од праслов’янського слова зі значенням «думка, розум», книжне съмыслъ «думка, намір, погляд».
Беринда смыслъ перекладає. В українській мові прасл. *smyslъ мав б дати змисел. І в старій літературі змисел, змисл трапляється в і в значенні «смисл», і в значенні «почуття, чуття»: Чоловік має п’ять змислів: зір, слух, смак, нюх і дотик.
Добірка цитат.
Запозичення з польської мови. польське sens походить од лат. sensus «почуття, свідомість, розум, значення, зміст, думка», важливо, що іменник пов’язаний з sentio «відчуваю, розумію».
Однокореневі: смисловий, осмислити/переосмислити, обезсмислювати.Омонімічні, сходять до одного джерела: сенсація, сенсуальний, сенсор.
Як можна бачити, обидва слова етимологічно містять і «думку», і «чуття». Іноді можуть вживатися паралельно: смисл буття і сенс буття, прихований смисл і прихований сенс. Але обидва мають свої особливі області значення, де невзаємозамінні. Смисл не вживається там, де йдеться про розумні підстави чогось: мати сенс, у цьому є сенс. А сенс не вживається там, де йдеться про уявлення, поняття, розуміння чого-небудь: вкладати смисл, історичний смисл, там де йдеться про смислове навантаження, смислові відтінки, осмислені дії.