Він любить розмовляти французькою. Він любить слухати французьку. Він любить, коли хтось слухає, як він розмовляє французькою (і любить, коли хтось не слухає, як він розмовляє французькою, і любить коли ніхто не слухає, і слухає, коли ніхто не любить…) Він так само любить слухати, як хтось розмовляє французькою і слухати, коли хтось не ( Read more... )

Сьогодні загинув останній голуб. Вже не буде кому принести галузку до ковчега. Вода прибуває… Невпинно капає з крана на мій розплавлений мозок. Безголубі дахи миготять наготою цивілізації аж бридко, аж зніяковілий трамвай покинув цю розпусну вулицю з оголеними дахами… Все стихло…

Звішую ноги з вікна і не помічаю пташиного посліду. Голуби зникли ( Read more... )

Колись через багато століть, коли знов не буде води і всі будуть здихати від спраги, коли Великий Магістр винайде еліксир і вмре від радості, я стану богом. Я сидітиму на поламаній бантині і мені співатимуть псалми. Від цього я буду неймовірно супитись, пишаючись такими почестями, аж здаватиметься, що я от-от лусну. Ще мене малюватимуть на шматках ( Read more... )

Пахне мокрими фарбами - Він знову малював світ… І ось  спочив нарешті… Спочив. Спочив? Ні! Що це? Замість спокою і задоволення від свого творіння після довгої шестиденної праці Він відчував щось зовсім інше - тривожне передчуття кінця, приреченості.

Перемиваючи пензлики, Він ще довго вдихав запах мокрих фарб, і в тому ароматі відкривались жахливі ( Read more... )

Голоси глибини чуються нізвідки. В нікуди дивиться цей дивний ліхтарик…

На вулиці зимно. А ліхтарі бояться холоду.  ( так мені сказала колись моя подруга маленька фея )

Я дивлюсь у вікно і їм гарячі голубці (чи то, як кажуть у нас у селі - галушки) з м’ясом. За склом усе біле-біле…

Такі смішні ворони-альбіноси. Віщують чорну заметіль своїми ( Read more... )

Коли мене запитують, чим я займаюсь, я завжди без надмірної обачності і повністю відверто кажу, що роблю дублікати.

«А як це?», - дивуються мало обізнані з таким ремеслом «усі решта», - «дублікати чого?»

-       Я роблю дублікати чого і дублікати нічого… Я роблю дублікати відвертих поглядів і дублікати телефонних дзвінків. А ще - дублікати ( Read more... )

Дрібними молоточками ламається крига. Вона знайшла їх давно-давно, коли щупальцями прибивала зорі на стелю ночі. Коли час був ще зовсім юним і майже  незайманим. Він так і кричав:

-           Не займай, не займай моєї музики своїми вухами, Чебурашко!!!     ( він тоді ще вірив у Чебурашок і домовичків ).

Обличчя вічності пошматували на безліч ( Read more... )

Закружляти серед мільйонів строкатих квадратиків… Заглушити звуки тиші… Залишитись жити у безмежному світі кольорових фігурок… Захлинутись світлом білого дня і прокинутись біля джерела тихого смутку. Такого неприборканого, такого пекучого і щирого… Втопитись у глибинах емоцій рясної води, що капає звідусіль. Тільки концентричні кола рятують тебе ( Read more... )

Це було в одному з семи моїх життів.

... Перевертні (їх називали вовкулаками) були добрими і приносили діток замість лелек...

...Сніг тієї весни видався рясний-рясний і казково мокрий - проникав у найдрібніші шпаринки мого хребта і примушував свічки плакати від щастя...

…Старий годинникар тільки народився і ще не був годинникарем - годинники ходили ( Read more... )