Отже, щороку коли приходять традиційні для нас в КП різдвяні канікули разом з ними до мене приходить депресія. Тоді я багато нюняю, дивлюся всі підряд фільми і не хочу нічого робити. Плюс я ще й активно починаю у всьому сумніватись... Ну наприклад: в правильності свого місця в житті і взагалі в наявності такого місця, в достатності моїх старань, в ( Read more... )

Колись мама розказувала, що в її дитинстві зимою випадало стільки снігу, що доводилось ходити по двору сніговими тунелями. Тепер і ми ходимо сніговими тунелями і теж колись будемо розповідати про це своїм дітям.А у нас же до всього ще й весна)

( Read more... )

Що ви робите коли приходите додому !увага! з роботи, а не з гульок (запозичене у баби слово ( Read more... )

Мама завжди вірить, що рік пройде так, як його зустрінеш. 2012 був спокійним, ну майже)), як і та його перша ніч. Тоді ми з моїм хлопчиком вперше завели власне кубельце, їли олів'є на зсунутих табуретках і прив'язували нашу калічну ялинку до батареї (щоб не впала, їй не добре було) за 10 хв до нового року ( Read more... )

Здається я змирилась. Змирилась і навіть звикла. А може це навіть в любов може перейти? Я знаю так буває ( Read more... )

Знайшли фоточки нас-зимових.І стало якось сумняво холодно в нашій кімнатці на горищі, навіть миша хутко залізла в свій будиночок і накрилась недоїденим сиром (сувора мишача реальність)...

І чого мені щороку так невротично не хочеться зими?! Наче я може щось змінити в цьому параді невідворотних речей...А може і справді вся справа в цьому моєму ( Read more... )

На душі було трохи якось сумбурно. Так якось добре-ніяк-погано.
Якраз настрій витягати-по-черзі-іграшки-з-велитенського-кошика.
Ми так і робили,
хоча
в маркеті нам потрібен був туалетний папір і засіб для миття посуду.
І тут ми побачили ЙОГО. А ВІН побачив нас...І МИ зрозуміли - це доля.


( Read more... )

День ні про що, а просто про день ( Read more... )

Мій ранок почався сьогодні з того, що я... виросла... 19 грудня я не прокинулася від шелестіння цукерок під подушкою, і від маминих (читай: Миколайчикових) обережних кроків. Я не всипала своє ліжко купою обгорток від цукерок з'їдених ще до сніданку і не побігла хвалитися малому своїми подарунками, а отже...Я виросла ( Read more... )

Інколи я ніби раптово зупиняюсь і відчуваю як по всьому тілу розливається тягуча, солодка втома...Світ робить кілька обертів, а потім впускає втому і в своє велитенське світове серце...Наше з Світом дихання сповільнюється, а згодом ми і зовсім перестаємо його чути.Швидко темніє. Це Зима. Звісно, так буває лише взимку. І тоді головне не підкоритися ( Read more... )