Втома
Інколи я ніби раптово зупиняюсь і відчуваю як по всьому тілу розливається тягуча, солодка втома...Світ робить кілька обертів, а потім впускає втому і в своє велитенське світове серце...Наше з Світом дихання сповільнюється, а згодом ми і зовсім перестаємо його чути.Швидко темніє. Це Зима. Звісно, так буває лише взимку. І тоді головне не підкоритися цій брехливій теплій важкості і не впасти під пухову ковдру сну десь серед незмінно холодних і незмінно білих снігів, але Зима рідко залишає нас на самоті, тому за це може й не слід хвилюватися... Хтось неодмінно смикне вас за руку і потягне в шумний зимовий хаос вашого міста, але це зовсім не означає, що солодка зимова втома покине вас, вона ще довго житиме у вас під серцем, можливо аж до весни...
Але цього року все не так. Втома цього року солодша ніж завжди. Уже кілька тижнів я живу з нею в серці. Ні стояти, ні йти не хочеться. Віддала своє зимове (зазимлене) серце коханій невідомості і щаслива. По зимовому втомлено-щаслива. Пишу довгі-довгі листи, думаю довгі-довгі думки, шукаю шлях туди куди його мені схоже нема і геть не сумую коли не знаходжу...В душі так світло-світло, як буває тільки зимовими ранками... і хто я? де я?..
Take me away from this world. Bring me to me. Bring me to you. Bring me to me and you..............
Але цього року все не так. Втома цього року солодша ніж завжди. Уже кілька тижнів я живу з нею в серці. Ні стояти, ні йти не хочеться. Віддала своє зимове (зазимлене) серце коханій невідомості і щаслива. По зимовому втомлено-щаслива. Пишу довгі-довгі листи, думаю довгі-довгі думки, шукаю шлях туди куди його мені схоже нема і геть не сумую коли не знаходжу...В душі так світло-світло, як буває тільки зимовими ранками... і хто я? де я?..
Take me away from this world. Bring me to me. Bring me to you. Bring me to me and you..............