Сьогодні, накладаючи на ноги третій шар лейкопластиру, я вкотре задумалася над питанням: навіщо ми носимо взяття на підборах? Відповідь очевидна - щоб красиво. Не знаю лише, чи поширюється ця красивість на мотки пластирів і пальці, які виглядають так, ніби їх хтось їв.
Та й взагалі.
Краса - то ілюзія,
а підбори - це вже вічні цінності.

Щойно снідала великими стиглими полуницями (тільки не заздріть)
І на обід та вечерю залишився ще ящик таких же (а тепер можна заздрити)

Щойно була в Посольстві Пекла. Там немає казанів з киплячою смолою. Там не пахне сіркою. Здається навіть, що тебе там взагалі не чекали, бо з своїми маленькими справами ти відволікаєш їх від Великої Мети, заради якої вони важко працюють. Ти чемно очікуєш своєї черги, щоб поставити підпис і сплатити комісію за обслуговування. Маховик насильства

До нас сьогодні двоє мужчин заходило, розговорилися трохи:
- А вы из России, да?
- Дааа, а как вы догадались?
- Ну вас акцент такой
- У нас акцент?!

Реєструюся на фейсбуці (треба буде обов’язково зафрендити Шелдона), а воно мені одразу ж видає список людей, які, можливо, є моїми друзями. Придивляюся, і таки так, любі мої, це ви ( Read more... )

Я обожнюю осінь. Ранкова прохолода, шалики, каштани, сонячні промені - все, я закохана і замріяна, хочеться тільки втекти подалі від людей і досхочу шарудіти жовтим листям.
Навіть жж завмер - мабуть, і ви розбрелися в пошуках останнього тепла.

В нас відімкнули гарячу воду. Зате ввімкнули літній дощ за вікном. Чарівно, правда ж?

Ще з дитинства я мріяла покататися верхи на коні, і щоб все як в книжках - вітер в обличчя, галопом в глухі степи, тільки я і він - вірний напарник, який в біді не покине і з бою винесе.
НасправдіКерувати конем не так вже й просто, особливо таким ласкавим людям, як я. Бо для того, щоб дати зрозуміти, що треба робити якісь тілорухи - треба штрикати ( Read more... )

Старенький дідусь в такому ж старенькому святковому костюмі впевнено крокує назустріч натовпу галасливих школярів. Однією рукою він спирається на ціпок, в іншій гордо несе яскраво-червоний... та ні не прапор, а букет пишних айстр, перев’язаних стрічкою. Дідусь мружиться до сонечка і, здається, щось навіть мугикає, айстри злегка кивають йому в такт ( Read more... )

Ще навіть осінь не почалася, а я, здається, вже впадаю в зимову сплячку. Не допомогає навіть ранкова, обідня, полуденна і вечірня кави. Хочеться лише солодко заснути, мружачись в останніх променях серпня, а прокинутися вже з першим світанком весни. Часом здається, що скоро я вже бачитиму сни з розплющеними очима. Снитиму про щось дуже особисте і ( Read more... )