майже вперше
Старенький дідусь в такому ж старенькому святковому костюмі впевнено крокує назустріч натовпу галасливих школярів. Однією рукою він спирається на ціпок, в іншій гордо несе яскраво-червоний... та ні не прапор, а букет пишних айстр, перев’язаних стрічкою. Дідусь мружиться до сонечка і, здається, щось навіть мугикає, айстри злегка кивають йому в такт ходьби:"саме так, саме так". Дідусь теж киває:"так-так, саме так", зупиняється на мить, виймає годинника і трохи пришвидшує ходу - не кожного ж дня йому щастить поспішати на справжнє побачення.