Церкви Мілану. Частина 1
Так сталося, що Мілан, у першу чергу, асоціюється для сучасного туриста із столицею моди, потім із футбольними командами «Мілану» й «Інтернаціонале» (слава, яких, однак, дещо поблякла останнім часом), а для більш обізнаних - з Ла Скала і Леонарда да Вінчі. Зовсім небагато туристів знає про те, що у Мілані знаходяться чудові храми з мистецькими шедеврами та дорогоцінними реліквіями. Знайомству з ними і був присвячений другий день нашої подорожі до Італії.
Крім літературних джерел при плануванні маршруту нам дуже допомогли пости sibeaster, alexjourba та tesoro82.
Церква Санта-Марія делле Ґраціє (Santa Maria Delle Grazie)
Прогулюючись по історичному центру Мілана, варто зайти до церкви Санта-Марія делле Ґраціє, що є одним із символів епохи Відродження. Церква була побудована на замовлення домініканських ченців в 1466-1492 рр. Первісно над проектом церкви працював Джуїнфорте Соларі - у той час провідний архітектор Мілана. Однак замовнику будівництва, Людовіко Моро, будівництво дещо не сподобалося, і він велів розібрати хори та апсиду церкви. Добудова була доручена одному з найвидатніших архітекторів епохи Відродження - Донате Браманте. Він добудовав центральну башту з багато декорованою апсидою, що надало усій церкві неповторного шарму.
Церква має чудовий інтер’єр.
Купол апсиди прикрашений символами із зображенням Богородиці, а на медальйонах під склепінням зображення отці церкви.
Туристи можуть оглянути чудовий невеликий двір-клуатр, призначений для духовних вправ ченців-проповідників.
Головною причиною масового паломництва сюди туристів є славнозвісна робота Леонардо да Вінчі - фреска "Таємна вечеря". Вона знаходиться у монстирській трапезній, що біля церкви. Щоб побачити цю, найвідомішу фреску у світі, потрібно записуватися на кілька місяців наперед.
Базиліка Сант'Амброджо (Базиліка Sant'Ambrogio)
Однією з найкрасивіших романських церков Італії є базиліка Сант-Амброджо (Амвросія), яку заснував ще святий Амвросій у 379 році. Пізніше храм неоднарозово добудовувався, збільшувався в розмірах і обновлювався. У 789 році поряд з базилікою був побудований бенедектинський монастир. Свого нинішнього ломбардо-романського вигляду базиліка набула в 1099 р.
Перед головним входом в базиліку знаходиться просторний, оточений аркадами двір - атрій, який датують 1160 р. Це дуже рідкісний елемент композиції давнього храму; аналогічний колись розташовувався перед входом в стару базиліку св. Петра в Римі. Аркади ж двору Сан Амброджо - це квінтесенція Романки.
Базиліка св. Амвросія дорога жителям Мілану, адже тут знаходиться чимало шедеврів мистецтва.
Згадаємо хоча б Золотий вівтар (Paliotto) (IX ст.) роботи Вольвініо з рельєфними зображеннями сцен з житія Христа,
Ківорій з гіпсовим рельєфом Х ст., за ним в куполі апсиди - ранньохристиянські мозаїкимозаїки «Христос на троні» і «Сцени з життя св. Амвросія», IV-VIII ст, XI-XIII ст.)
Єпископську мармурову катедру IX ст.,
під нею саркофаг Стиліхона IV ст. (імовірно гробниця імператора Ґраціана)
Про авторитет св. Амвросія у Мілані свідчить те, що самі міланці говорять про себе, що вони не є католиками, а ... амвросіанцями (амброзіанцями). Навіть члени місцевої комуністичної партії теж кажуть, що вони амвросіянці…
Св. Амвросій залишив по собі низку листів і праць морально-аскетичного та догматичного напрямків, проповідей, коментарі до Євангелія від св. Луки та багато церковних гімнів. Найвідоміший із них - "Те Deum laudamus", або українською «Тебе, Бога, хвалимо». Хто не знає слів цієї подячної пісні - відкрийте молитвеник «ПРИЙДІТЕ ПОКЛОНІМСЯ» на 887-888 стр. Можна також почути її запис у виконанні монахів крехівського монастиря.
З ім'ям святого Амвросія Медіоланського пов'язана також поява особливого, відмінного від традиційного латинського, Амвросіанського літургійного обряду, який донині використовується в Міланській єпархії.
Мощі св. Амвросія збергаються в багато прикрашеній раці під престолом крипти. Голову скелета вінчає антична митра, на руках - червоні рукавички єпископа, на ногах - золоті пантофлі, а в ліктьовому суглобі - хрест. По обидва боки від тіла святого скелети раньохристиянських мучеників - святих Гервасія і Протасія. Амвросій особисто розпорядився ексгумувати мучеників і укласти їх останки в базиліку, а було це в той час, коли римська церква забороняла ексгумацію кісток святих мучеників. Це був перший випадок переміщення реліквій в західній церкві, і такий звичай став загальноприйнятим набагато пізніше.
Під час обстеження мощей у 80-х рр. XIX ст. було виявлено, що два скелети вирізнялися величезним зростом і були дуже схожі між собою. В очі кидалися сліди насильства. Визначили вік мучеників - приблизно двадцять шість років… Горла були розпороті з великою жорстокістю, і шийні хребці були покалічені з внутрішньої сторони. Натомість у скелеті св. Амвросія кістки були в недоторканності. Тіло його було в повному порядку. Загалом, кістки св. Амвросія являли собою виражений контраст по відношенню до кісток двох мучеників.
При цьому також було виявлено деякі собливості будови черепа св. Амвросія, що вразили лікарів. Верхнє праве ікло було так глибоко посаджене, що можна припустити невелику деформацію лиця. Крім цього, у 1897 р. Амброджо Акілле Раті, згодом папа Пій XI, а в ті часи префект міланської бібліотеки св. Амвросія, підкреслив, що праве око святого Амвросія було розміщене трохи нижче лівого. На підтвердження цього він звернув увагу на ранній портрет святого - мозаїку V ст. в базиліці св. Амвросія, що знаходиться тут же, у «Каплиці св. Віктора під золотим небом» («Capella San Vittore in Ciel d'Oro»). Ця деформація досить помітна, але до тієї пори до неї ставилися як до помилки художника. Мозаїка, швидше за все, правдиво відображає риси і узгоджується зі спогадами тих, хто знав Амвросія. Одягнений він на мозаїці в туніку і далматик - типовий римський одяг IV ст.
Побачити портрет Амвросія можна у музеї Сант Амброджо. Час роботи музею та базиліки не співпадає. До музею можна потрапити з 10.00 до 12.00 і з 14.30 до 18.00, у неділю - з 15.00 до 17.00.
На стінах каплиці можна ще побачити мозаїчні портрети святих Гервасія і Протасія, а також ще двох міланських мучеників Фелікса, та Матерна. У центрі мозаїки зображення святого Віктора Мавра. В самій каплиці мали би знаходитися мощі святого. Віктор був солдатом у Мілані, покараний імператором Максиміліаном за те, що не відмовився від християнської віри.
На жаль, сфотографувати зображення св. Амвросія на прекрасних старовинних золотиих мозаїках каплиці … дуже непросто. Самі судіть - ось фото.
Тому пропоную фото з вікіпедії
У музеї знаходиться ще багато цікавих експонатів. Наприклад, скульптури т.зв. «Плакальників» (XV ст.), які в бургундській традиції відпроваджували на вічний спочинок знатних особистостей. Подібних, до речі, можна побачити у Львові на фресці «Похорон св. Оділона» у Вірменському соборі.
В базиліці роззміщені дивовижної краси каплиці, виконаниі у всіх можливих стилях - від неокласицизму до бароко і стилю епохи Відродження. Щоправда більшість з них, як і у церкві Санта-Марія делле Граціє, закрита. Мені все ж вдалося потрапити в одну із них і сфотографувати ось такого св. Юрія на білому коні.
В базиліці св.Амвросія знаходяться ще мощі улюбленого брата і сестри св. Амвросія - праведних Сатира і Марселіни.
До монастиря св. Амвросія прилягає монастир з двома хрестовими галереями роботи Браманте. Сьогодні в монастирі розміщується Католицький університет.
Тут же неподалік - Храм Перемоги (1927-1930), арх. Джованні Муціо, побудований в неокласичних формах для увіковічення пам'яті жертв Першої світової війни. Зовні майже точна копія вежі Вітрів, яке я мав змогу бачити в Атенах у 2014 р.
Церква Сан Джорджо аль Палаццо
Це маловідома церква Мілана, хоч і розташована посеред крамниць і бутіків на на Віа Торіно. Церкву збудував архієпископ Наталіс на стародавніх руїнах імператорського палацу, який був споруджений ще при імператорі Діоклетіані. Всередині майже немає туристів, тож можна тут спокійно помолитися та оглянути основну привабу церкви - каплицю Страстей з панелями і фресками найкращого наслідувача традицій Леонардо ― Бернардіно Луїні.
Крім літературних джерел при плануванні маршруту нам дуже допомогли пости sibeaster, alexjourba та tesoro82.
Церква Санта-Марія делле Ґраціє (Santa Maria Delle Grazie)
Прогулюючись по історичному центру Мілана, варто зайти до церкви Санта-Марія делле Ґраціє, що є одним із символів епохи Відродження. Церква була побудована на замовлення домініканських ченців в 1466-1492 рр. Первісно над проектом церкви працював Джуїнфорте Соларі - у той час провідний архітектор Мілана. Однак замовнику будівництва, Людовіко Моро, будівництво дещо не сподобалося, і він велів розібрати хори та апсиду церкви. Добудова була доручена одному з найвидатніших архітекторів епохи Відродження - Донате Браманте. Він добудовав центральну башту з багато декорованою апсидою, що надало усій церкві неповторного шарму.
Церква має чудовий інтер’єр.
Купол апсиди прикрашений символами із зображенням Богородиці, а на медальйонах під склепінням зображення отці церкви.
Туристи можуть оглянути чудовий невеликий двір-клуатр, призначений для духовних вправ ченців-проповідників.
Головною причиною масового паломництва сюди туристів є славнозвісна робота Леонардо да Вінчі - фреска "Таємна вечеря". Вона знаходиться у монстирській трапезній, що біля церкви. Щоб побачити цю, найвідомішу фреску у світі, потрібно записуватися на кілька місяців наперед.
Базиліка Сант'Амброджо (Базиліка Sant'Ambrogio)
Однією з найкрасивіших романських церков Італії є базиліка Сант-Амброджо (Амвросія), яку заснував ще святий Амвросій у 379 році. Пізніше храм неоднарозово добудовувався, збільшувався в розмірах і обновлювався. У 789 році поряд з базилікою був побудований бенедектинський монастир. Свого нинішнього ломбардо-романського вигляду базиліка набула в 1099 р.
Перед головним входом в базиліку знаходиться просторний, оточений аркадами двір - атрій, який датують 1160 р. Це дуже рідкісний елемент композиції давнього храму; аналогічний колись розташовувався перед входом в стару базиліку св. Петра в Римі. Аркади ж двору Сан Амброджо - це квінтесенція Романки.
Базиліка св. Амвросія дорога жителям Мілану, адже тут знаходиться чимало шедеврів мистецтва.
Згадаємо хоча б Золотий вівтар (Paliotto) (IX ст.) роботи Вольвініо з рельєфними зображеннями сцен з житія Христа,
Ківорій з гіпсовим рельєфом Х ст., за ним в куполі апсиди - ранньохристиянські мозаїкимозаїки «Христос на троні» і «Сцени з життя св. Амвросія», IV-VIII ст, XI-XIII ст.)
Єпископську мармурову катедру IX ст.,
під нею саркофаг Стиліхона IV ст. (імовірно гробниця імператора Ґраціана)
Про авторитет св. Амвросія у Мілані свідчить те, що самі міланці говорять про себе, що вони не є католиками, а ... амвросіанцями (амброзіанцями). Навіть члени місцевої комуністичної партії теж кажуть, що вони амвросіянці…
Св. Амвросій залишив по собі низку листів і праць морально-аскетичного та догматичного напрямків, проповідей, коментарі до Євангелія від св. Луки та багато церковних гімнів. Найвідоміший із них - "Те Deum laudamus", або українською «Тебе, Бога, хвалимо». Хто не знає слів цієї подячної пісні - відкрийте молитвеник «ПРИЙДІТЕ ПОКЛОНІМСЯ» на 887-888 стр. Можна також почути її запис у виконанні монахів крехівського монастиря.
З ім'ям святого Амвросія Медіоланського пов'язана також поява особливого, відмінного від традиційного латинського, Амвросіанського літургійного обряду, який донині використовується в Міланській єпархії.
Мощі св. Амвросія збергаються в багато прикрашеній раці під престолом крипти. Голову скелета вінчає антична митра, на руках - червоні рукавички єпископа, на ногах - золоті пантофлі, а в ліктьовому суглобі - хрест. По обидва боки від тіла святого скелети раньохристиянських мучеників - святих Гервасія і Протасія. Амвросій особисто розпорядився ексгумувати мучеників і укласти їх останки в базиліку, а було це в той час, коли римська церква забороняла ексгумацію кісток святих мучеників. Це був перший випадок переміщення реліквій в західній церкві, і такий звичай став загальноприйнятим набагато пізніше.
Під час обстеження мощей у 80-х рр. XIX ст. було виявлено, що два скелети вирізнялися величезним зростом і були дуже схожі між собою. В очі кидалися сліди насильства. Визначили вік мучеників - приблизно двадцять шість років… Горла були розпороті з великою жорстокістю, і шийні хребці були покалічені з внутрішньої сторони. Натомість у скелеті св. Амвросія кістки були в недоторканності. Тіло його було в повному порядку. Загалом, кістки св. Амвросія являли собою виражений контраст по відношенню до кісток двох мучеників.
При цьому також було виявлено деякі собливості будови черепа св. Амвросія, що вразили лікарів. Верхнє праве ікло було так глибоко посаджене, що можна припустити невелику деформацію лиця. Крім цього, у 1897 р. Амброджо Акілле Раті, згодом папа Пій XI, а в ті часи префект міланської бібліотеки св. Амвросія, підкреслив, що праве око святого Амвросія було розміщене трохи нижче лівого. На підтвердження цього він звернув увагу на ранній портрет святого - мозаїку V ст. в базиліці св. Амвросія, що знаходиться тут же, у «Каплиці св. Віктора під золотим небом» («Capella San Vittore in Ciel d'Oro»). Ця деформація досить помітна, але до тієї пори до неї ставилися як до помилки художника. Мозаїка, швидше за все, правдиво відображає риси і узгоджується зі спогадами тих, хто знав Амвросія. Одягнений він на мозаїці в туніку і далматик - типовий римський одяг IV ст.
Побачити портрет Амвросія можна у музеї Сант Амброджо. Час роботи музею та базиліки не співпадає. До музею можна потрапити з 10.00 до 12.00 і з 14.30 до 18.00, у неділю - з 15.00 до 17.00.
На стінах каплиці можна ще побачити мозаїчні портрети святих Гервасія і Протасія, а також ще двох міланських мучеників Фелікса, та Матерна. У центрі мозаїки зображення святого Віктора Мавра. В самій каплиці мали би знаходитися мощі святого. Віктор був солдатом у Мілані, покараний імператором Максиміліаном за те, що не відмовився від християнської віри.
На жаль, сфотографувати зображення св. Амвросія на прекрасних старовинних золотиих мозаїках каплиці … дуже непросто. Самі судіть - ось фото.
Тому пропоную фото з вікіпедії
У музеї знаходиться ще багато цікавих експонатів. Наприклад, скульптури т.зв. «Плакальників» (XV ст.), які в бургундській традиції відпроваджували на вічний спочинок знатних особистостей. Подібних, до речі, можна побачити у Львові на фресці «Похорон св. Оділона» у Вірменському соборі.
В базиліці роззміщені дивовижної краси каплиці, виконаниі у всіх можливих стилях - від неокласицизму до бароко і стилю епохи Відродження. Щоправда більшість з них, як і у церкві Санта-Марія делле Граціє, закрита. Мені все ж вдалося потрапити в одну із них і сфотографувати ось такого св. Юрія на білому коні.
В базиліці св.Амвросія знаходяться ще мощі улюбленого брата і сестри св. Амвросія - праведних Сатира і Марселіни.
До монастиря св. Амвросія прилягає монастир з двома хрестовими галереями роботи Браманте. Сьогодні в монастирі розміщується Католицький університет.
Тут же неподалік - Храм Перемоги (1927-1930), арх. Джованні Муціо, побудований в неокласичних формах для увіковічення пам'яті жертв Першої світової війни. Зовні майже точна копія вежі Вітрів, яке я мав змогу бачити в Атенах у 2014 р.
Церква Сан Джорджо аль Палаццо
Це маловідома церква Мілана, хоч і розташована посеред крамниць і бутіків на на Віа Торіно. Церкву збудував архієпископ Наталіс на стародавніх руїнах імператорського палацу, який був споруджений ще при імператорі Діоклетіані. Всередині майже немає туристів, тож можна тут спокійно помолитися та оглянути основну привабу церкви - каплицю Страстей з панелями і фресками найкращого наслідувача традицій Леонардо ― Бернардіно Луїні.
