Абатство св. Петра в Чівате (Civate)
Італія - незвичайна країна, справжній історико-культурний заповідник просто неба. Рай для туристів, митців, археологів, а також прочан. У першу чергу, саме паломницькою метою - прощі до Плащаниці ГНІХ, що знаходиться в місті Турин (провінція П’ємонт), була позначена наша перша подорож до Італії у червні 2015 р. Крім того, наш маршрут також включав відвідини ще Ломбардії та Кампаньї.
Наше добирання до першого місця «базування» курортного містечка Лекко на озері Коло було таким: автобус Львів-Люблін, Люблін-Варшава, нічне очікування в аеропорту Шопена, ранковий виліт до Бергамо (Wizzair), деяка розгубленість після безсонної ночі в аеропорту й на залізничному вокзалі (може комусь знадобиться - поїзд до Лекко з Бергамо відправляється з 1-ого перону, але з 1-А, тобто тупика) купуємо проїзний по Ломбардії для усіх видів транспорту на тиждень (дуже зручна річ) і їдемо до Лекко. Нарешті поселення в Лекко, і біжимо (голодні) на Літургію. Сьогодні ж «Зелені свята»! В найближчому костелі, якраз починається Служба Божа. Далеко не все розуміємо, та все ж здогадуємося, що у католиків медіоланського обряду (а до неї належать майже усі церкви Міланської архієпархії у цей день таке ж свято, як і у нас - св. Трійці. Принаймні у цьому році у нас з медіоланцями, на відміну від римо-католиків, календарі співпадають. Від цього стає радісно на душі, хоч «картину» дещо псує, враження від причастя. Разом зі священиком облатки роздає жінка... Так і хочеться сказати: «Камо грядеши Європо?!», але ми смиренно виходимо, а точніше біжимо на залізничний вокзал. Звідти прямуємо автобусом до Чівате, далі пішки лісовою кам’янистою тежкою у гори - до одного з найкращих зразків романської архітектури в Ломбардії - абатства св. Петра ель Монте (Abbazia di San Pietro al Monte) .
«Родзинкою» абатства-монастиря є чудові середньовічні фрески. Ми просто не змогли обійти це чудове місце стороною, прочитавши про монастир у alexjourba та у досконало фотографічній оповіді mirandalina. Як зауважує alexjourba, не так багато знайдеться місць, де поєднуються і чудова передальпійська природа, і прекрасні види, і видатні твори архітектури й мистецтва.
Відвідати цей монастир зовсім непросто. Попри те, що дістатися до нього можна лише пішки долаючи кілька кілометрів догори кількома на вибір стрімкими кам’янистими стежками, він ще й не завжди буває відкритим для відвідувачів. З розкладом можна ознайомитися на сайті абатства.
Виходячи з даних розкладу, із фактичних 4 днів нашого перебування у Ломбардії ми могли потрапити до нього лише у неділю. На жаль, монастир нині недіючий, всередині облаштовано музей, тож на Літургію ми не потрапили, адже її тут не служать.
Оскільки автобус від вокзалу Лекко прибуває лише до початку Чівате (Civate), а не до присілку Чівате-Поццо, звідки і починається сходження угору, то нам довелося долати ще кілька незапланованих км. Ну що, ж буває... Це лише вдома, вивчаючи попередньо маршрут, здається, що все буде легко.
Дорога до монастиря проходить мальовничими місцями, як, наприклад отут, де поміж вертикальними скелями облаштовано капличку, а внизу протікає річка.
Далі вгору до монастиря ведуть пронумеровані стежки через густий ліс. Зараз уже точно не пригадаю, але найімовірніше, ми піднімалися по найкоротшому маршруту - № 10. Підйом зовсім нелегкий, хіба для тренованих людей, які нам траплялися по дорозі, або таких «ентузіастів» як ми. Палиці і взуття на товстій підошві будуть дуже доречні… Дорогою ми зупинилися біля каплички перевести подих і попити джерельної води.
Нарешті піднімаємося на плато (ділянка монастиря розташована на висоті 630 м від на схилах гори Cornizzolo). Перша будівля, яка відкривається нашим очам - Ораторій Св. Бенедикта (Ораторіо ді Сан-Бенедетто).
Трішки вище від нього - основний храм абатства - Церква Св. Петра (Сан-П'єтро).
Піднімаємося до храму по крутих сходах.
Комплекс бенедектинського монастиря Сан-П'єтро ель Монте був заснований, останнім королем лангобардів Дезедерієм у 772 р. на місці зцілення свого сина від сліпоти завдяки воді чудотворного джерела і молитві відлюдника (попити цілющої води з джерела біля монастиря можна й нині, чим ми й скористалися).
Впродовж історії монастир не раз руйнувався. Особливо постраждав він від військ Фрідріха Барбаросси. Та все ж пам'ятка збереглася відносно непогано. Нині абатство складається з базиліки, ораторію та келій (кінець ХІ ст.). Про те, що пам’ятка є дуже давньою свідчать ще древні залишки вежі, каплиці, колон і стін, датованих між V і VIII ст.
Монастир відігравав значну роль в церковному житті регіону. Тут зберігалися цінні реліквії, до яких здійснювали багатолюдні прощі. Правом відпусту наділив цей монастир Папа Адріан І, ще наприкінці VIII ст.
Стіни церкви декоровані у вестибюлі (нартексі), наві і крипті. Преважна більшість фресок церкви створені в XI ст. і вони представляють із себе поєднання візантійських і оттонівських традицій.
Від покаяння у власних гріхах до багочестивого життя під опікою Церкви - така іконографічна програма розписів монастирської церкви Св. Петра в Чівате.
Входячи через двері на протилежних стінах ендонатрексу (внутрішнього вестибюлю для катехитів) відвідувачів зустрічають зображення пап Григорія Великого (ліворуч) та Св. Марцелія (праворуч).
Інша фреска з нартекса зображує Небесний Єрусалим - Священний Град, в центрі якого на сфері сидить Христос (біля Його ніг - Агнець і починається Ріка Життя, оточена стіною з 12 брамами, в отворах яких - 12 апостолів. По кутах - чотири чесноти (Віра, Справедливість, Мужність і Поміркованість).
На іншій фресці теж з нартекса зображені чотири райські ріки - Тигр, Євфрат, Геон, Фісон.
Найвідомішою фрескою Сан-Петро ель Монте, є зображення з 12 і 13 глави Апокаліпсису. Це один з найкращих зразків малярства романського стилю Італії. Фреска відзначається своєрідністю художньої інтерпретації, наповнена трансцендентним змістом і символічними посиланнями, що робить її прочитання складним.
У центрі композиції - Христос у мандолі на престолі (лик Христа не зберігся, дуже шкода…). Під ним - гігантських пропорцій Дракон. Він же - "древній змій, званий дияволом і сатаною" (Одкр. 12.9). Звір має 7 голів і 10 рогів.
Христа оточує небесне воїнство, яке очолюю Архангел Михаїл (ліворуч). У лівому нижньому куті фрески "Жінка, зодягнена в сонце", під якою слід розуміти Діву Марію, що народила Немовля Христа. В більш духовному сенсі - Жінка - це Церква Христова, а відтак Немовля уособлює людську душу, яку слід інтерпретувати як будь-яку людиною. Немовля, на відміну від зображень святих на фресці, не містить німбу. На Душу претендує Дракон, але це ж саме Дитя потім було " піднесене … до Бога і до престолу Його" (в центрі).
Широка нава храму завершується різьбленим ківорієм (балдахіном) з теракотовими рельєфами і розписами всередині. Іконографія балдахіну традиційна і типова для Ломбардії. Майже повністю її повторює киворій монастирської церкви св. Амвросія в Мілані.
По центру киворію - Дуісусний барельєф. По боках від Хреста - сонце і місяць, по кутах ківорію - символи євангелістів.
Дивлячись на символ євангеліста Марка, не можна втриматися від сміху - мабуть, середньовічному майстру було складно виконати лева, якого він ніколи не бачив))).
В куполі - зображення 18 святих навколо Агнця.
В найдавнішій частині будівлі крипті - барельєф Розп’яття. Над ним - Успіння Богородиці. Дуже рідкісний для Італії сюжет.
В ораторії фрески збереглися лише на вівтарі.
Територія абатства хоч і маленька, проте живописна. Тут приходять відпочивати з сім’ями і домашніми улюбленцями, споглядаючи чудові види на навколишні гори і озеро Анноне.
Зворотня дорога, хоч і униз, та зовсім не легша. Треба бути весь час уважним, щоб не підвернути ногу. До того ж потрібно слідкувати за постійними розгалуженнями стежок, щоб не збитися з маршруту. Попри всі наші старання, ми все ж втратили стежку, по якій піднімалися вгору. На допомогу прийшли міланці - батько й син, які проте до кінця нас не зрозуміли і повели до Чівате іншим, приблизно на 1 км довшим маршрутом (((. Ми вже були втомлені і голодні, тому ледве встигали за італійцями, які, до того ж, на відміну від нас, були добре екіпіровані. Як компенсація за зайвий шлях, вони довезли нас до Лекко своїм авто. Це було для нас вкрай і вкрай доречно. Чим більше подорожуєш, тим більше переконуєшся, що немає в паломництві випадкових речей :).
Зекономлений на зворотну дорогу час ми присвятили знайомству з місцем нашого першого базування - Лекко. Але про це іншим разом.
В доповнення до мого посту чудові фото з сайту абатства Чівате в фб за січень 2024 року.
Наше добирання до першого місця «базування» курортного містечка Лекко на озері Коло було таким: автобус Львів-Люблін, Люблін-Варшава, нічне очікування в аеропорту Шопена, ранковий виліт до Бергамо (Wizzair), деяка розгубленість після безсонної ночі в аеропорту й на залізничному вокзалі (може комусь знадобиться - поїзд до Лекко з Бергамо відправляється з 1-ого перону, але з 1-А, тобто тупика) купуємо проїзний по Ломбардії для усіх видів транспорту на тиждень (дуже зручна річ) і їдемо до Лекко. Нарешті поселення в Лекко, і біжимо (голодні) на Літургію. Сьогодні ж «Зелені свята»! В найближчому костелі, якраз починається Служба Божа. Далеко не все розуміємо, та все ж здогадуємося, що у католиків медіоланського обряду (а до неї належать майже усі церкви Міланської архієпархії у цей день таке ж свято, як і у нас - св. Трійці. Принаймні у цьому році у нас з медіоланцями, на відміну від римо-католиків, календарі співпадають. Від цього стає радісно на душі, хоч «картину» дещо псує, враження від причастя. Разом зі священиком облатки роздає жінка... Так і хочеться сказати: «Камо грядеши Європо?!», але ми смиренно виходимо, а точніше біжимо на залізничний вокзал. Звідти прямуємо автобусом до Чівате, далі пішки лісовою кам’янистою тежкою у гори - до одного з найкращих зразків романської архітектури в Ломбардії - абатства св. Петра ель Монте (Abbazia di San Pietro al Monte) .
«Родзинкою» абатства-монастиря є чудові середньовічні фрески. Ми просто не змогли обійти це чудове місце стороною, прочитавши про монастир у alexjourba та у досконало фотографічній оповіді mirandalina. Як зауважує alexjourba, не так багато знайдеться місць, де поєднуються і чудова передальпійська природа, і прекрасні види, і видатні твори архітектури й мистецтва.
Відвідати цей монастир зовсім непросто. Попри те, що дістатися до нього можна лише пішки долаючи кілька кілометрів догори кількома на вибір стрімкими кам’янистими стежками, він ще й не завжди буває відкритим для відвідувачів. З розкладом можна ознайомитися на сайті абатства.
Виходячи з даних розкладу, із фактичних 4 днів нашого перебування у Ломбардії ми могли потрапити до нього лише у неділю. На жаль, монастир нині недіючий, всередині облаштовано музей, тож на Літургію ми не потрапили, адже її тут не служать.
Оскільки автобус від вокзалу Лекко прибуває лише до початку Чівате (Civate), а не до присілку Чівате-Поццо, звідки і починається сходження угору, то нам довелося долати ще кілька незапланованих км. Ну що, ж буває... Це лише вдома, вивчаючи попередньо маршрут, здається, що все буде легко.
Дорога до монастиря проходить мальовничими місцями, як, наприклад отут, де поміж вертикальними скелями облаштовано капличку, а внизу протікає річка.
Далі вгору до монастиря ведуть пронумеровані стежки через густий ліс. Зараз уже точно не пригадаю, але найімовірніше, ми піднімалися по найкоротшому маршруту - № 10. Підйом зовсім нелегкий, хіба для тренованих людей, які нам траплялися по дорозі, або таких «ентузіастів» як ми. Палиці і взуття на товстій підошві будуть дуже доречні… Дорогою ми зупинилися біля каплички перевести подих і попити джерельної води.
Нарешті піднімаємося на плато (ділянка монастиря розташована на висоті 630 м від на схилах гори Cornizzolo). Перша будівля, яка відкривається нашим очам - Ораторій Св. Бенедикта (Ораторіо ді Сан-Бенедетто).
Трішки вище від нього - основний храм абатства - Церква Св. Петра (Сан-П'єтро).
Піднімаємося до храму по крутих сходах.
Комплекс бенедектинського монастиря Сан-П'єтро ель Монте був заснований, останнім королем лангобардів Дезедерієм у 772 р. на місці зцілення свого сина від сліпоти завдяки воді чудотворного джерела і молитві відлюдника (попити цілющої води з джерела біля монастиря можна й нині, чим ми й скористалися).
Впродовж історії монастир не раз руйнувався. Особливо постраждав він від військ Фрідріха Барбаросси. Та все ж пам'ятка збереглася відносно непогано. Нині абатство складається з базиліки, ораторію та келій (кінець ХІ ст.). Про те, що пам’ятка є дуже давньою свідчать ще древні залишки вежі, каплиці, колон і стін, датованих між V і VIII ст.
Монастир відігравав значну роль в церковному житті регіону. Тут зберігалися цінні реліквії, до яких здійснювали багатолюдні прощі. Правом відпусту наділив цей монастир Папа Адріан І, ще наприкінці VIII ст.
Стіни церкви декоровані у вестибюлі (нартексі), наві і крипті. Преважна більшість фресок церкви створені в XI ст. і вони представляють із себе поєднання візантійських і оттонівських традицій.
Від покаяння у власних гріхах до багочестивого життя під опікою Церкви - така іконографічна програма розписів монастирської церкви Св. Петра в Чівате.
Входячи через двері на протилежних стінах ендонатрексу (внутрішнього вестибюлю для катехитів) відвідувачів зустрічають зображення пап Григорія Великого (ліворуч) та Св. Марцелія (праворуч).
Інша фреска з нартекса зображує Небесний Єрусалим - Священний Град, в центрі якого на сфері сидить Христос (біля Його ніг - Агнець і починається Ріка Життя, оточена стіною з 12 брамами, в отворах яких - 12 апостолів. По кутах - чотири чесноти (Віра, Справедливість, Мужність і Поміркованість).
На іншій фресці теж з нартекса зображені чотири райські ріки - Тигр, Євфрат, Геон, Фісон.
Найвідомішою фрескою Сан-Петро ель Монте, є зображення з 12 і 13 глави Апокаліпсису. Це один з найкращих зразків малярства романського стилю Італії. Фреска відзначається своєрідністю художньої інтерпретації, наповнена трансцендентним змістом і символічними посиланнями, що робить її прочитання складним.
У центрі композиції - Христос у мандолі на престолі (лик Христа не зберігся, дуже шкода…). Під ним - гігантських пропорцій Дракон. Він же - "древній змій, званий дияволом і сатаною" (Одкр. 12.9). Звір має 7 голів і 10 рогів.
Христа оточує небесне воїнство, яке очолюю Архангел Михаїл (ліворуч). У лівому нижньому куті фрески "Жінка, зодягнена в сонце", під якою слід розуміти Діву Марію, що народила Немовля Христа. В більш духовному сенсі - Жінка - це Церква Христова, а відтак Немовля уособлює людську душу, яку слід інтерпретувати як будь-яку людиною. Немовля, на відміну від зображень святих на фресці, не містить німбу. На Душу претендує Дракон, але це ж саме Дитя потім було " піднесене … до Бога і до престолу Його" (в центрі).
Широка нава храму завершується різьбленим ківорієм (балдахіном) з теракотовими рельєфами і розписами всередині. Іконографія балдахіну традиційна і типова для Ломбардії. Майже повністю її повторює киворій монастирської церкви св. Амвросія в Мілані.
По центру киворію - Дуісусний барельєф. По боках від Хреста - сонце і місяць, по кутах ківорію - символи євангелістів.
Дивлячись на символ євангеліста Марка, не можна втриматися від сміху - мабуть, середньовічному майстру було складно виконати лева, якого він ніколи не бачив))).
В куполі - зображення 18 святих навколо Агнця.
В найдавнішій частині будівлі крипті - барельєф Розп’яття. Над ним - Успіння Богородиці. Дуже рідкісний для Італії сюжет.
В ораторії фрески збереглися лише на вівтарі.
Територія абатства хоч і маленька, проте живописна. Тут приходять відпочивати з сім’ями і домашніми улюбленцями, споглядаючи чудові види на навколишні гори і озеро Анноне.
Зворотня дорога, хоч і униз, та зовсім не легша. Треба бути весь час уважним, щоб не підвернути ногу. До того ж потрібно слідкувати за постійними розгалуженнями стежок, щоб не збитися з маршруту. Попри всі наші старання, ми все ж втратили стежку, по якій піднімалися вгору. На допомогу прийшли міланці - батько й син, які проте до кінця нас не зрозуміли і повели до Чівате іншим, приблизно на 1 км довшим маршрутом (((. Ми вже були втомлені і голодні, тому ледве встигали за італійцями, які, до того ж, на відміну від нас, були добре екіпіровані. Як компенсація за зайвий шлях, вони довезли нас до Лекко своїм авто. Це було для нас вкрай і вкрай доречно. Чим більше подорожуєш, тим більше переконуєшся, що немає в паломництві випадкових речей :).
Зекономлений на зворотну дорогу час ми присвятили знайомству з місцем нашого першого базування - Лекко. Але про це іншим разом.
В доповнення до мого посту чудові фото з сайту абатства Чівате в фб за січень 2024 року.