КуТ TaRхаN - нереальним світом на колесах!
Найзахідніша точка Криму, мис, який як і весь Крим, ще 5-7 млн років тому був дном Сарматського моря, що простягалося від Тянь-Шаню до Відня, зветься по-первозданному колоритно - Тарханкут.
Лише приблизно 500 тис. років тому (смішний як для геології період) Кримський півострів піднявся з морських глибин і став сушею. Відтак Тарханкут складається переважно з осадових «м׳яких» вапнякових порід, які працьовите море і невблаганний час перетворюють на казкові природні скульптури, гроти, тунелі, печери.
Тож цей півострів приховує чимало цікавого і незвичного, а пляжі одні з найчистіших у Криму. Відносно недавно він став розвиватися як курортна місцевість. Перевантаженість і засміченість південного узбережжя, несанкціоновано-оскаженіла забудова, через яку, ніби крізь кам'яні джунглі, треба продиратися до води, навіть попри красу численних тутешніх історичних пам'яток, не всім до душі. А тут повне роздолля - пляжі безкрайні і місця можна знайти геть безлюдні.
Відправною точкою для огляду принад Тарханкуту стало Чорноморське. Містечко розташоване на березі Акмечетської бухти. Саме тут у IV ст. до н. е. вирувало життя в давньогрецькому місті Калос-Лімен (Прекрасна гавань), яке входило до Херсонеської держави. Сьогодні в історико-археологічному музеї можна замовити екскурсію на розкопки городища, яке належить до сучасного заповідника «Калос-Лімен».
Основні ресурси регіону: сонце, море, степ і повітря. Повітря! Скажу відверто - специфічний «морський» запах перші кілька годин таки переслідує. А далі - повітря, як повітря.
Білий Біляус і «пропелери»
Альтернатива пляжам Чорноморська - за 20 км їзди автівкою від міста на північ понад морем. Тут серед безкрайнього степу понад безмежним морем розкинувся довжелезний пляж з білим піском - Біляус. Існування дотепер таких «вільних» довжелезно-піщаних пляжів стали для нас першим тутешнім відкриттям. Окрема подяка нашій господині, яка ніби інтуїтивно відчула, що «нам би людей менше».
Степ, сонце, чайки, неймовірне бірюзове море, яке вважають найчистішим у Криму! Усе твоє. Цей широкий відносно мілководний піщаний пляж дуже зручний для дітей. Загалом купальний сезон у цій місцевості починається в травні. Напівмісяця раніше, ніж на південному узбережжі, адже мілководні затоки швидше прогріває сонце.
Хто облаштувався на довше з машинами в наметах, а хто приїжджає сюди з довколишніх сіл і містечок, як ми, за щоденною порцією малахітового моря і простору. Навіть у серпні, у пік сезону, коли, зазвичай, усі пляжі переповнені, тут воля і неймовірна свобода простору! Тож не треба, судорожно клацаючи фотоапаратом, напружувати увагу і думати про те, аби в кадр не потрапила котрась із частин тіла сусіда по пляжу.
На Біляусі сонце сідає прямісінько в море, відтак можна засмагати допізна..,
...насолоджуючись пейзажами, які створює сама природа.
А вона тут на диво щедра - саме у цій місцевості дмуть знамениті тарханкутські дуже сильні вітри. Тож люди, зрештою, починають використовувати екологічно чисту енергію природи. Посередині дороги між Чорноморським і Біляусом віддалік у степу бовваніють стрункі рядочки «пропелерів на ніжках».
Ми не стали відмовляти собі в цікавості, і вона щедро нагородила нас - тутешні повітряні електростанції стали ще одним імпровізованим відкриттям. Рвучкий вітер, довкола глибокі урвища, дорога - щільно збите біле каміння, а граційні здалеку «пропелери» - доволі гігантські та й гудуть «нетихенько».«І якого біса ми тут робимо?» - резонно збунтувався мозок. «Але ж як гарно!» - задоволено занило серце.
А ще жодної живої душі. Тільки зграйка куріпок пробігла - степові мешканці, яких досі бачили хіба що на сторінках книжок.
Прихисток для дайверів, «Людини-амфібії» і «Піратів ХХ століття»
Неформальна столиця Тарханкуту - село Оленівка (до 1945 р. - Караджа), за 15 хвилин їзди від Чорноморська. Туристові тут покажуть пансіонат «Сонячна долина», 1816 р. (колишній маєток генерала В. Попова, сподвижника графа Потьомкіна), а також відділене від моря косою солоне озеро Ліман.
Точки дайверів, які пропонують на прокат підводне обладнання в Оленівці мало не на кожному кутку. Адже, крім чистого моря, Тарханкут славиться величезною кількістю підводних гротів-печер і підводним музеєм, куди ентузіасти позносили бюсти комуністичних вождів, письменників і поетів. Просто рай для дайверів. Якщо такий релакс «не ваш», тоді повз маяк...
...варто проїхати - а можна й пройти - ще кілометрів 5 у п’янкий терпкуватий аромат степу. Адже сюди приїздять відпочивати активно.
І от починають з׳являтися перші 30-40 метрові урвища, білі скелясті береги - Малий і Великий Атлеш.
А-а-а-а-а! Краса божевільна! Дивовижні пам’ятники природи, що нависають прямо над морем.
У цьому просторі й величі відчуваєш себе піщинкою - маса «давить» і зачаровує водночас.
Усе узбережжя вражає дикою мальовничою красою, що не залишить байдужими навіть затятих скептиків. Маленькі бухточки, печери, гроти навівають атмосферу якогось нереального світу...
І не даремно. Адже саме тут колись знімали «нереальні» фільми - «Людина-амфібія» і «Пірати ХХ століття».
Далі починають траплятися наметові містечка, дорога стає крутішою і кам׳янистішою. Власне тутешній шлях - це просто втрамбоване каміння. Спуститися до води? Потрібно докласти вмінь і зусиль - часто вихід до моря важкодоступний, а до деяких бухточок дістатися можна тільки плавом. Інколи від зайвого екстриму застерігають пам'ятники тим, хто зірвався з цих мальовничих, проте таких небезпечних, схилів.
Степ і бібліотека «первісної людини»
Ще одна родзинка Оленівки, крім Атлеша - Джангуль. Він став, чи не найбільшим тутешнім відкриттям! Не доїжджаючи до села з боку Чорноморського, треба звернути ліворуч у степ і проїхати приблизно 11 км. Доріг туди вкатано кілька, але їхати можна будь-якою (ми, приміром, туди їхали однією, назад виїхали - іншою). Утім «їхали» - занадто легко сказано, інколи доводилося просто «повзти» на колесах.
Річ у тім, що ця мальовнича місцевість значно менше відвідувана, ніж Атлеш (можливо, через кам'янисті дороги по глибоких ярах-долинах, де дуже легко «вбити» машину), тож завдяки цьому й більш дика.
Виник Джангуль внаслідок обриву берега, відтак утворилися скелі, стовпи, піраміди з хитромудрими назвами - Триголовий дракон, Кам’яне серце, Демон. Як і на Атлеші - тут білі скелясті береги, але помережені «хвилястими» долинами...
...і більш плавними спусками до моря. Хоча пляжів у класичному розумінні теж не існує. Власне, тутешній пляж - це місце, де зручно підійти до води.
У морі помічаєш закинуті, напівзатонулі кораблі, які навівають ще більшу дикість і загадковість на довколишній степ.
Часом можна натрапити на наметове містечка. Одне з них вразило «цивілізацією» - діти бігають справжніми вуличками. А обабіч на схилах - напевно, природа надихає на творчість - справжня бібліотека «первісної людини». Чого тільки не викладено з каміння. Є що почитати на природі. Так і кортить вхопити намет і собі мерщій стати «дикуном».
Повернувшись до дому і ділячись враженнями, ми не раз чули у відповідь на наше захоплене «Це щось неймовірне!» - «Джангуль? А де це?». Відносна «нерозкрученість» і відсутність нормальних доріг («У Джангуль тільки на джипі!» - попередили нас), чи не єдина противага невблаганному руху цивілізації на ці дивовижні куточки дикої природи. Стільки емоцій не подарувало жодне місце в Криму. Хто побував тут хоч раз - закохується назавжди.
Подорожні нотатки
Дорога: з Києва виїхали на Одеську трасу, далі Умань-Голованівськ-Вознесенськ-Южноукраїнськ-Миколаїв-Херсон-Армянськ-Красноперекопськ. У Криму після Красноперекопська треба звернути на Роздольне й далі західним узбережжям їхати до Чорноморського чи Оленівки. Дорога «від дверей до дверей» тривала трохи більше десяти годин: з Києва виїхали о п'ятій ранку - по обіді були на місці.
Готель: один з невеликих готелів Чорноморська.
Вул. Революції, 8/1; тел. (+38)050-645-72-65, 8(06558)99-00-8; e-mail: anna_korda@email.ua; http://www.green-tour.crimea.ua/tour/yana.htm; Корда Анна Вільямсівна.
Залишайтесь! Поїдемо далі!
Інші кримські подорожі:
Бахчисарай. Український «закордон»
Крим. Молодість у ванні і як осідлати віслюка
Крим. Де жити в горах?
«Кіммерія». Кримський мікс гір і степу
Біле сонце Біляусу