«Кіммерія». Кримський мікс гір і степу
Подорож 2007 року.
Схід Криму - своєрідний світ. Це не степова Євпаторія і не гірська Ялта. Це мікс і того, й іншого.
У пошуках цієї краси опинилися в Береговому під Феодосією. Його родзинка у широких і довгих «золотих» пляжах.
Ніжишся не на піску, а на дрібних шматочках мушель, які відполірувало, ніби дрібні піщинки, море.
Тому тутешні пляжі звуть «золотими», бо на сонці вони виблискують, наче золото. Чорне море, сонце і пісок за кілька днів розбавляємо вином, фортецями, горами і... Азовським морем.
Коктебель-Кок-тепе-ель
Коли чуєш цю назву, перша асоціація - звичайно, вина. Аякже, куди ж без них у Криму. Друга - Волошин. У містечку зберігся будинок-музей художника Максиміліана Волошина, де створено «Коктебельський еколого-історично-культурний заповідник “Кіммерія
М. Волошина”».
Саме завдяки оригінальності цього чоловіка глухе село стало одним з культурних центрів Криму. Особливо творчий народ сюди вабить недаремно. Краса своєрідна - не схожа на жоден куточок Криму.
Тамтешні розкидано-розпластані гори ніби вкриті легким синюватим серпанком. Коктебель - «Кок-тепе-ель» - тлумачиться як «Край блакитних вершин». Або просто «Кіммерія», як називав його Волошин.
І про коктебельські вина, звичайно. За пару кілометрів до Коктебеля (з боку Судака) з траси видніється жовта ретро-арка. За її хитромудрим візерунком і примостився «Завод марочних вин і коньяків "Коктебель"». Протягом 40-хвилинної екскурсії є можливість долучитися до таїнства виготовлення божественного нектару.
Хоча тутешнім працівникам за шкідливість, кажуть, справді дають молоко. Атож, у величезні бочки заввишки кілька метрів через малесенькі отвори їм теж доводиться лазити. І тільки жінкам, між іншим. І наймініатюрнішим! Щоб просто-напросто їх почистити.
А мадерний майданчик винного заводу, як стверджують, найкращий у Європі! Тут по кілька років за технологією витримується «Мадера».
Кортить спробувати кінцевий продукт винного процесу?
Поруч із заводом - фірмовий магазин. А ще до послуг тонких цінителів вина - дегустаційні зали Коктебеля.
Якщо вже опинилися в Коктебелі, то варто також не обминути «Біостанцію інституту біології Південних морів АН України» при дельфінарії та екзотаріумі. Попри чудовийй парк-сад і мальовничі краєвиди на гірський масив Кара-Даг..,
...біостанція запам’яталася супероригінальним екскурсоводом. Що про риб можна розказати, крім мешкання- харчування?
До цього питання екскурсовод підійшов креативно. Його розповіді - задушевні кухонні розмови з неймовірними людсько-риб’ячими історіями та демонстрацією свіжої кількагодинної ікри морського ската.
А на десерт - футбольне шоу південно-африканського сома! Видресирував його сам креатор-екскурсовод!
За бажання ще можна зазирнути до «Центру планерного спорту», який містить одразу за Коктебелем - у бік Судака. Навіть, якщо не фанат цього спорту, тутешня природа дивовижна. Перехоплює подих! Тут піднімається мальовнича гора Узун-Сирт (Довгий хребет). А «планерний офіс» знаходиться на невеликій точці, в’їхати на яку можна тільки з одного боку, решта - урвища. Крок вперед - і лети!
Сугдея-Солдайя або просто Судак
Від Берегово до Судака кілометрів 40. Але що ближче до нього, то гори крутіші. Тому час на поїздку помножується на два. Зате некваплива їзда cерпантином - чудова можливість насолодитися краєвидами довкола колишньої Сугдеї.
А вона - поважна особа. Згадується ще у 212 р. н. е. Хто тут тільки не бував: і візантійці, і хазари, і половці з турками-сельджуками, і монголо-татари. А з ХІІІ ст. у місті з'явилися гламурні італійці з Венеції та Генуї.
І Сугдея стала Солдаєйю. Атож, нюх на комерцію у них ще той: місто стояло на перехресті основних торгових шляхів.
Через нього проходив Великий Шовковий шлях з Європи в Азію! От саме італійці і звели приблизно 1000 років тому основну пам’ятку сучасного Судака - генуезьку фортецю.
Вузенькі гамірні вулички невеликого Судака за хвилин 10 самі виводять до основної фішки міста - генуезької фортеці.
Фортеця займає дуже велику територію. Розміри вражають! Розкинулася на пагорбах, відтак оглядати її можна верхи на конях. За бажання тут і цілий день не гріх провести.
Останні 30 років час від часу фортеця на реставрації. Адже це одна з кращих і найцікавіших пам'яток фортифікаційного мистецтва Середньовіччя у всій Європі! А чого варті довколишні краєвиди!
Щоб зберегти антураж Середньовіччя у фортеці час від часу проводять історичні фестивалі.
Світське життя Нового Свєту
Новому Свєту (за 6 км від Судака) за можливості краще відвести цілий день. А краще два. А краще взагалі приїхати сюди на довше. Хоча й відпочивальників тут аж забагато, утім побувати в Новому Свєті варто. Тут немає «історичних» витворів людських рук - фортець, палаців та іншої архітектури. Тільки природні творіння. Але які!
Недаремно в античні часи це місце звалося Парадізіо, тобто «сад», «рай». Тому згодом на нього поклав око князь Лев Голіцин. Тут він заснував славнозвісний дотепер завод шампанських вин. Його колекційне шампанське і досі вважають одним з найкращих в Україні.
Князь разом зі своїми гостями любив прогулюватися понад морем звивистою кам’яною стежкою..,
...милуючись краєвидами. У наші дні її, зрозуміло ж, звуть «Тропою Голіцина». Ця гірська стежечка веде до гроту. Тут у природній печері Лев Голіцин зберігав частину своїх вин.
Одразу уявляєш, як для гостей розставляли столи накриті білими скатертинами. І господар пригощав своїх друзів вином власного виробництва. Щоб не було холодно - у скелі обладнано камін, а щоб не сумно - кам’яну сцену. На ній колись співав і Шаляпін. Це пік так би мовити культурної частини. Далі гірська стежка вже не така впорядкована..,
...але бадьоро біжить понад затишними «кольоровими» бухточками - Зеленою, Синьою, Блакитною.
В одній з них - чудовий гальковий пляж. Віддалік велична гора Сокіл і мис Капчик. Його прикрашає дивовижний ялівцевий лісок. Окремим деревам (тутешні ялівцеві кущі перейшли вже у ранг дерев) по 700 років! Тому сьогодні тут «Ботанічний заказник “Новый Свет”».
Всидіти на двох стільцях - скупатися в двох морях!
Чорне (Берегове) і Азовське (с. Кам’яне коло Арабатської стрілки) моря розділяє 30 км. Ідеальна можливість скупатися у двох морях одразу. Поїхали! Отут своя екзотика. За пару десятків кілометрів - довкола рівно-рівнесенько! І... порожнеча. За кілька «гірських» днів відвикаєш від таких пейзажів.
Одразу націлилися на Арабатську стрілку. На її початку - залишки старовинної турецької фортеці Арабат. Сьогодні фортеця - це фактично сам фундамент, густо вкритий травою. А далі - вузький шматок суші «... стрілки». Вона врізається між озером Сиваш і Азовським морем.
До речі, скупавшись в один день у двох морях, одразу відчуваєш різницю. Азовське море ледь солоне і дуже тепле. Часто на ньому цілісінький день хвилі.
Та такі, що їх доводиться перекрикувати для елементарного спілкування. Часом море приносить купу усіляких водоростей. Але!
Хвильовий SPA-масаж просто дивовижний! Лежати-сидіти на хвилях хочеться безкінечно. Головне, занадто не захопитися. Тому що опіки не змусять на себе довго чекати. Вони, як завжди на морі, підкрадуться тихцем і крадькома, зате потім заявлять про себе на повен голос!
...Це гірсько-степове задоволення фактично в одному місці було своєрідним кримським відкриттям. Адже майже одночасно можна побувати серед крутих гір і плаского степу. Їх розділяє всього-на-всього кілометрів 60-70, посередині між якими маленьке містечко Берегове.
Нотатки:
Дорога: з Києва до Берегового - 12 год. Спочатку - Одеська траса, далі Умань-Ульянівка-Первомайськ-Вознесенськ, Каланчак, Перекоп. У Криму - на Джанкой, звідти - на Феодосію. Основний орієнтир - Північно-Кримський канал, який мало не через увесь Крим тягнеться паралельно трасі.
Готель: приватний готель Берегового.
Залишайтеся! Поїдемо далі!
Інші кримські подорожі:
Бахчисарай. Український «закордон»
Крим. Молодість у ванні і як осідлати віслюка
Крим. Де жити в горах?
КуТ ТаRхаN - нереальним світом на колесах
<Біле сонце Біляусу