Переяслав-Хмельницький. Дух старовини під солом'яною стріхою
Осінні дні, коли ще тепло, а повітря від ароматів густо-тягуче, як кисіль - просто ідеальні для лінивих неквапливих вештань вихідного дня. Один з таких чудових варіантів недалеко від Києва - старовинне місто Переяслав-Хмельницький. Серед численних музеїв тутешнього Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» є унікальний:
музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Саме ним місто славиться на всю Україну.
На території спокуса аналогії з київським музеєм народної архітектури та побуту «Пирогів» таки здолала. Однак це не гамірний, заповнений інтуристами, грандіозний за масштабом і вже десь «розкручено-гламурний» Пирогів. Усе компактніше, охайне, шинків практично немає, тому спокійніше. І напрочуд багато музеїв! А ще (чи не найголовніше, що відрізняє Переяславський музей від Пирогівського) тут якимось дивом вдалося зберегти справжній дух українського села.
Такого, яким уявляється воно за Шевченком чи Гоголем. Оці гарбузи, соняшники і невибагливі квітки на городах,..
...дерев’яні церкви і вітряки, «кручені» вулички з хатинками. Усе таке «живе», що здається от-от якась бабця прочинить двері й покличе онуків обідати.
Не дивно, що пам’ятка архітектури національного значення у 1964 р. була створена саме на честь 150-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Фундатором музею став Михайло Сікорський - людина, фанатично віддана своїй справі. За його ініціативи в Переяславі вперше в світовій музейній практиці відтворили хронологію народного житла від часів пізнього палеоліту до будинку кінця ХІХ ст. Хоча музей просто неба має кілька відділів: село Середньої Наддніпрянщини ХІХ ст., ремесла українського пореформенного села, вітряки, одна з його найхарактерніших особливостей - відділ найдавнішого часу.
...День тут пролітає непомітно. Адже музей - це своєрідна еволюція світу у мініатюрі: кургани, кам’яні баби, половецьке святилище, житло Трипільської (ІІІ-ІІ тис. до н.е.) та Черняхівської культур, давньоруські хатки.
Далі усе набирає більш звичного вигляду сільських вуличок...
...з майданом посередині. Як і в будь-якому селі, тут є хата бідняка, середняка і заможного селянина,..
...знахарки і вдови. А онде - мисливський будинок князя Горчакова (1909 р.) - відчуйте різницю між селянськими хатками, так би мовити.
У тутешньому шинку можна було і чарчину перехилити. Також залюбки покажуть побут оселі гончаря, бондаря, чинбаря, гребінника, ткача, олійника, столяра.
А ось і церковно-парафіяльна школа і сільська управа. А яке ж село без церкви і будинку священика?
Зайдіть до Покровської церкви, Трьох Святителів чи Святої Параскеви - у кожної своя історія. Церква Святого Георгія, приміром, збудована на кошти сільської громади, а церква Івана Богослова - найдавніша козацька церква, 1606 р.
Коло неї козацький цвинтар - «зібраний» із поховань, затоплених внаслідок утворення Канівського водосховища.
У деяких церквах зручно розмістилися музеї: в одній - музей рушника,..
...в іншій - ...музей космосу(!), що піднімає звичайне українське село на нову орбіту. Усі музеї - годі полічити, а оглянути за один день - і поготів: музей українських обрядів і звичаїв; музей історії української православної церкви; музей рушника; музей лікарських рослин; музей бджільництва; музей М. Бенардоса (автора одного з важливих винаходів ХІХ ст. - електричного дугового зварювання металів); музей декоративно-прикладного мистецтва; музей космосу; музей сухопутного транспорту; музей «Поштова станція»; музей хліба. Загалом у тридцятитисячному Переяславі музеїв стільки, що тутешні мешканці жартують - мовляв, на кожну тисячу населення їх припадає по одному.
Напрочуд гармонійно у цю селянсько-музейну ідилію вписалися вітряки:
...стовпові - вітряк обертається навколо масивного стовпа і шатрові - основа нерухома, обертається тільки «шатро» з крилами. А охороняє «село» бойове укріплення - козацький постій.
...Здається, що довкола і нині тече власне життя, а на вулиці не ХХІ ст.: за тинами-перелазами - садки з квітниками,..
...а від дороги, як і годиться, лавочки. Втомилися? Відпочиньте. Вдихніть запашне повітря вже майже нереального світу хаток під солом’яними стріхами,..
...поміж якими, наче панночки, походжають вбрані у пишні весільні сукні наречені (атож, у кожному місті весілля «їде» до найголовніших пам’яток). Сюжет витримано достеменно.
З околиці, де знаходиться музей, варто завернути до невеличкого, напрочуд затишного Переяслава-Хмельницького. Заснований ще 907 р. він був окремим князівством Київської Русі, де правили Володимир Мономах і Юрій Долгорукий. Крім Переяславської ради 1654 р., славне містечко Михайлівською церквою (1646 р.), Вознесенським собором (1700 р.) і дзвіницею, які збудовані на кошти Івана Мазепи, Борисоглібською церквою (1839 р.) та колегіумом (1753 р.).
...Сюди однозначно хочеться повернутися вдруге. По-перше, хіба можна за раз все оглянути? По-друге, відстань від Києва геть невелика (дорога не втомить навіть найменших), тож, по-третє, провести вихідний, насолодившись спокоєм і відключившись від столичної суєти - цілком реально.
Нотатки
Дорога: від Києва доїхати до Борисполя, за містом звернути праворуч і трасою Київ-Черкаси дістатися Переяслава-Хмельницького. На об’їзній дорозі є вказівник на музей народної архітектури та побуту, звідси головний в’їзд - музей на околиці міста. Також від станції метро «Чернігівська» до Переяслава-Хмельницького курсують маршрутки. Відстань - в середньому 100 км, їхати понад годину.
Адреса музею: вул. Літописна, 2, тел. 8 (04567) 5-56-41 - замовлення екскурсій; 5-56-41 - каса музею.
Години роботи: з 10:00 до 17:00.
Залишайтесь! Поїдемо далі!