Мокрі полуниці
Ішов дощ, я збирала в миску полуниці, а дощ збирав у неї воду. Він лопотів по моїй спині в ненадійному дощовику, і здавалося, що моє тіло - це і є моя хата, і я зараз вдома, а там згори лопочуть краплі. Поруч стояло мокре опудало, якому не вірять шпаки, і більше нікого, куди не поглянь - земля, зелень і дощ, і наче це в них така своя розмова, а я тут вклинилась і слухаю.