1923 рік - вихід на колію знаменитого локомотиву типу 2-3-1 під назвою "Пасіфік". Символ могутності сучасних технологій та стремління до швидкісного пересування Планетою. Також, свистячий жах на колесах, який викликає почуття поваги та захвату, ні в якому разі - страху. Словом, уособлення життя та досягнень початку ХХ сторіччя ( Read more... )

У 1929 році, знову ж таки, у Парижі, мав щастя познайомитись з незвичайним художником з незвичайним іменем. Прибув він з Праґи, де мав дуже успішну виставку з 50 полотен. До Праґи у свій час він потрапив з Мюнхену, а до Мюнхену - з Будапешту. У двох останніх містах він навчався. Народився ж Адальберт Ерделі на території Підкарпатсьої Русі, котра є ( Read more... )

Довелося мені побувати у славетному будинку №27, що на вулиці Флерюс. У ньому мешкає Ґертруда Стайн ( Read more... )

Ще одна танцювальна байда. Манав я багато писати. Короче, DJ  блядь я там знаю Tiesto - танцюйте до упаду, розважайтесь і не партесь!

Продовжую лінійку імпровізацій на тему Південної Америки. Той самий вечір, ті ж люди, та сама історія, те саме бухло.

Поки я подорожував по всяким там Росіям, мій дружбан Мійо, Даріюс Мійо - може чули про такого? - був у Південній Америці (а саме у її духовному центрі - Бразилії). Провів він там два роки в якості секретара французького посла від Франції, функцію якого виконує у Бразилії Поль Клодель, він же поет (може чули і про такого ( Read more... )

"...коли під час ранкової прогулянки лягаєш на галявину у парку та спостерігаєш за росою: спочатку бачиш дрібні краплі; потім з'являється сонце, яке ти крізь них бачиш. Потім краплі починають рухатись разом з тисячами сонць всередині них самих. Ще кілька хвилин мерехтіння і вони зникають. Прийшов час сонця. Почався новий день ( Read more... )

Нещодавно нарив один з перших своїх записів. Хоч я тоді тільки вчився записувати музику, тому якість зовсім нікудишня. Але як спогад він має для мене певну цінність. Тоді я вперше потрапив до Росії. В дорозі мене переповняв цілий букет відчуттів різного характеру: від приємного збудження через те, що зможу дихати повітрям, яким дихали Скрябін, ( Read more... )

Ось перший з трьох учорашніх. Спроба "Колискової". На мою думку, навряд чи є дитина, яка під це б "заколисалася". Я б не заснув точно. Але хто зна? Кажуть, що діти змінились за останні 76 років.
Пам'ятаю погано, але здається виконував дядя Клод у циліндрі.



1906 рік

Вчора був результативний день: три імпровізації у записах; дві з них годяться для публічного суду.
Ось друга:
зіграна п'яним Еріком Саті після того, як він почув Дюка Еллінгтона.
Кінцівка у мінорі через те, що мені задзвонив мобільник. І як тільки він там опинився?! У 1929 році?!