#18
Довелося мені побувати у славетному будинку №27, що на вулиці Флерюс. У ньому мешкає Ґертруда Стайн.
Даріюс мене знову підставив, коли пані Стайн запитала:
- Даріюс, чи не зіграєте ви нам чогось лагідного, бо щось тут надто весело стало.
Нудно було, насправді, неймовірно. За сарказм мені ця жінка одразу сподобалась.
- Звісно зіграю, пані Стайн, але іншим разом. Сьогодні зі мною друг, який не менш талановитий за мене. Він імпровізує саме на такий манер, як ви хочете зараз почути.
- А може у вашого друга є, навіть, ім'я?
- Так авжеж, вибачте! Пані Стайн, знайомтесь - Патрік, - і штовхає мене, гад, до роялю. А я на цей час вже встиг шикарно "збадьоритись" горілкою, яку пропонувала сестра Ґертруди (чи не сестра, хто їх там зна?)
І що тепер робити?! Знаю я що робити. Те, що я завжди роблю. Грати. Тим більше, що про цей момент я давно мріяв. А тепер почав труситись. Та й хай їм грець! Хотіла хазяйка салонної музики - потрапила за адресою! Тим більше, що як людина, яка реагує на атмосферу, я не можу брехати. Та ще й через музику.
Так і відбувся історичний момент у моєму житті - мене слухала Ґертруда Стайн, цілих 10 хвилин. І не тільки вона. Познайомився також з Хемінгуеєм, який називав хазяйку "місс Стайн". Хоча, було там дійсно нудно.
P.S. Але маю визнати, що за мої 10 хв слави ніхто і не сіпувся. І не позіхнув. Тоді люди вміли слухати.
Даріюс мене знову підставив, коли пані Стайн запитала:
- Даріюс, чи не зіграєте ви нам чогось лагідного, бо щось тут надто весело стало.
Нудно було, насправді, неймовірно. За сарказм мені ця жінка одразу сподобалась.
- Звісно зіграю, пані Стайн, але іншим разом. Сьогодні зі мною друг, який не менш талановитий за мене. Він імпровізує саме на такий манер, як ви хочете зараз почути.
- А може у вашого друга є, навіть, ім'я?
- Так авжеж, вибачте! Пані Стайн, знайомтесь - Патрік, - і штовхає мене, гад, до роялю. А я на цей час вже встиг шикарно "збадьоритись" горілкою, яку пропонувала сестра Ґертруди (чи не сестра, хто їх там зна?)
І що тепер робити?! Знаю я що робити. Те, що я завжди роблю. Грати. Тим більше, що про цей момент я давно мріяв. А тепер почав труситись. Та й хай їм грець! Хотіла хазяйка салонної музики - потрапила за адресою! Тим більше, що як людина, яка реагує на атмосферу, я не можу брехати. Та ще й через музику.
Так і відбувся історичний момент у моєму житті - мене слухала Ґертруда Стайн, цілих 10 хвилин. І не тільки вона. Познайомився також з Хемінгуеєм, який називав хазяйку "місс Стайн". Хоча, було там дійсно нудно.
P.S. Але маю визнати, що за мої 10 хв слави ніхто і не сіпувся. І не позіхнув. Тоді люди вміли слухати.