"Колымские рассказы" на украинском, 1972, 1981, 2014-2017
"Колымские рассказы" переводились на украинский почти параллельно с русскими зарубежными публикациями. Они печатались при жизни Шаламова в издававшемся в Мюнхене украинском эмигрантском журнале "СУЧАСНІСТЬ. Місячник літератури, мистецтва, суспільного життя" ("Современность. Ежемесячник литературы, искусства, общественной жизни") - Видає: Українське товариство закордонних студій «Сучасність».
"Сучасність“, №№ 7-8 (139-140), 1972, Варлам Шаламов. Із «Колимських оповідань» - "Посылка", "Сгущеное молоко", "Одиночный замер", "Утка", "Стланик", "Сухим пайком" (пер. Оксана Соловей).
Биографические сведения о переводчице Шаламова на украинский - в книге "Ukrainians in North America : a biographical directory of noteworthy men and women of Ukrainian origin in the United States and Canada", Champaign, Ill. : Association for the Advancement of Ukrainian Studies, 1975.
"Сучасність“, № 2 (242), 1981, Варлам Шаламов. Двоє колимських оповідань - "Рябоконь", "Тетя Поля" (пер. Ігор Качуровський).
Это то, что я нашел в интернете, а в интернете не больше дюжины номеров журнала "Сучасність" за период 1960-80 гг. Своего сайта у этого издания нет, так что остальное нужно искать в подшивках журнала в библиотеке.
По теме см. Украинская эмигрантская газета о публикации "Колымских рассказов" в СССР
Сейчас Украине не до Шаламова, но попытки перевода "Колымских рассказов" продолжаются. По ссылкам можно прочесть и оценить переводы рассказов "Перчатка" и "Апостол Павел", сделанные Юрием Костюченко, а также его предисловие к публикации.
"Спілкуючись із своїми знайомими, колегами і студентами, я трохи дивуюся тому, наскільки мало людей знають щось про Шаламова, читали його твори. Тому мабуть є багато пояснень, в тому числі і майже повна відсутність літератури, присвяченої йому і його творчості українською, та його українських перекладів. Саме тому я подумав, що може є сенс дещо перекласти українською? Це - морально мотивована робота. Якось я писав, що Шаламов відіграв визначну роль у моєму ставлення до подій історії ХХ століття, до формування мого світогляду, до імунізації від ідеології комунізму і радянської ностальгії. Цей переклад - свого роду повернення боргу його пам'яті…
Почав я з того, що для мене особисто є джерелом найглобальніших цитат: з «Рукавички» 1972 року.
Мабуть «Рукавичка» - не найвідоміший, і не найбільш експресивний твір Шаламова. Але він є, на мою думку, видатним. В ньому відображено звичайність, буденність системного табірного жаху, існування людини поза межами добра і зла, відсторонено, беземоційно з науковою нудністю згадано найстрашніші факти історії великих репресій. Але головне - особисті висновки. Людина, яка пройшла всі ці жахи і вижила, шкодує, що не покінчила з життям після вироку, сумнівається в тому, що порятунок - є благом… це найсильніший гуманістичний висновок, хоча автор і відокремлює себе від гуманістичної традиції російської літератури..."
Еще один перевод помещен в блоге Майстри Українського Перекладу Generation Literati
Варлам Шаламов «По снігу»
(зі збірки «Колимські оповідання»)
Як топчуть дорогу по сніговій цілині? Попереду йде людина, впріває та лається, заледве ноги переставля, щомиті грузне у сапкому глибокому снігу. Людина йде далеко, позначаючи свій шлях нерівними чорними ямами. Вона стомлюється, лягає на сніг, закурює, і махорковий дим стелиться синьою хмаринкою понад білим блискучим снігом. Людина вже пішла далі, а хмаринка висить і висить на місці її перепочинку, - повітря майже нерухоме. Дороги завжди прокладають тихої днини, аби вітри не замели людської праці. Людина сама намічає собі орієнтири у безмежності сніговій: скелю, високе дерево, - людина веде своє тіло по снігу так, як стерновий веде човна по річці з коси на косу.
Прокладеним слідом, вузьким і непевним, рухається пліч-о-пліч п'ятеро-шестеро людей в ряд. Вони ступають біля сліду, але не в слід. Дійшовши до наміченого завчасу місця, вони завертають назад і знову йдуть так, щоб уторувати снігову цілину, те місце, куди ще не ступала нога людини. Дорогу пробито. Нею можуть іти люди, їхати санні валки, трактори. Якщо йти за першим слід у слід, буде примітна, але заледве прохідна вузька тропка, стежина, а не дорога, - ями, що по них пробиратися трудніше, ніж по цілині. Першому найважче, і коли він вибивається із сили, наперед виходить інший із тієї ж чільної п'ятірки. Йдучи слідом, кожен, навіть найнижчий, найслабший, мусить ступити на шматочок снігової цілини, а не в чужий слід. А тракторами та кіньми їздять не письменники, а читачі.
Переклала з російської Катерина Демчук, 2015 (Катерина Демчук, перекладачка, драматургиня)
ДОПОЛНЕНИЕ
Стихи Шаламова в переводах Василя Врублевського:
Шаламов В. Камея : вірші / пер. з рос. В. Врублевського // Житомир. вісник. - 1989. - 10 лют.
Шаламов В. Із колимських зошитів : вірші / пер. з рос. В. Врублевського // Комсом. зірка. - 1989. - 2 берез.
"Сучасність“, №№ 7-8 (139-140), 1972, Варлам Шаламов. Із «Колимських оповідань» - "Посылка", "Сгущеное молоко", "Одиночный замер", "Утка", "Стланик", "Сухим пайком" (пер. Оксана Соловей).
Биографические сведения о переводчице Шаламова на украинский - в книге "Ukrainians in North America : a biographical directory of noteworthy men and women of Ukrainian origin in the United States and Canada", Champaign, Ill. : Association for the Advancement of Ukrainian Studies, 1975.
"Сучасність“, № 2 (242), 1981, Варлам Шаламов. Двоє колимських оповідань - "Рябоконь", "Тетя Поля" (пер. Ігор Качуровський).
Это то, что я нашел в интернете, а в интернете не больше дюжины номеров журнала "Сучасність" за период 1960-80 гг. Своего сайта у этого издания нет, так что остальное нужно искать в подшивках журнала в библиотеке.
По теме см. Украинская эмигрантская газета о публикации "Колымских рассказов" в СССР
Сейчас Украине не до Шаламова, но попытки перевода "Колымских рассказов" продолжаются. По ссылкам можно прочесть и оценить переводы рассказов "Перчатка" и "Апостол Павел", сделанные Юрием Костюченко, а также его предисловие к публикации.
"Спілкуючись із своїми знайомими, колегами і студентами, я трохи дивуюся тому, наскільки мало людей знають щось про Шаламова, читали його твори. Тому мабуть є багато пояснень, в тому числі і майже повна відсутність літератури, присвяченої йому і його творчості українською, та його українських перекладів. Саме тому я подумав, що може є сенс дещо перекласти українською? Це - морально мотивована робота. Якось я писав, що Шаламов відіграв визначну роль у моєму ставлення до подій історії ХХ століття, до формування мого світогляду, до імунізації від ідеології комунізму і радянської ностальгії. Цей переклад - свого роду повернення боргу його пам'яті…
Почав я з того, що для мене особисто є джерелом найглобальніших цитат: з «Рукавички» 1972 року.
Мабуть «Рукавичка» - не найвідоміший, і не найбільш експресивний твір Шаламова. Але він є, на мою думку, видатним. В ньому відображено звичайність, буденність системного табірного жаху, існування людини поза межами добра і зла, відсторонено, беземоційно з науковою нудністю згадано найстрашніші факти історії великих репресій. Але головне - особисті висновки. Людина, яка пройшла всі ці жахи і вижила, шкодує, що не покінчила з життям після вироку, сумнівається в тому, що порятунок - є благом… це найсильніший гуманістичний висновок, хоча автор і відокремлює себе від гуманістичної традиції російської літератури..."
Еще один перевод помещен в блоге Майстри Українського Перекладу Generation Literati
Варлам Шаламов «По снігу»
(зі збірки «Колимські оповідання»)
Як топчуть дорогу по сніговій цілині? Попереду йде людина, впріває та лається, заледве ноги переставля, щомиті грузне у сапкому глибокому снігу. Людина йде далеко, позначаючи свій шлях нерівними чорними ямами. Вона стомлюється, лягає на сніг, закурює, і махорковий дим стелиться синьою хмаринкою понад білим блискучим снігом. Людина вже пішла далі, а хмаринка висить і висить на місці її перепочинку, - повітря майже нерухоме. Дороги завжди прокладають тихої днини, аби вітри не замели людської праці. Людина сама намічає собі орієнтири у безмежності сніговій: скелю, високе дерево, - людина веде своє тіло по снігу так, як стерновий веде човна по річці з коси на косу.
Прокладеним слідом, вузьким і непевним, рухається пліч-о-пліч п'ятеро-шестеро людей в ряд. Вони ступають біля сліду, але не в слід. Дійшовши до наміченого завчасу місця, вони завертають назад і знову йдуть так, щоб уторувати снігову цілину, те місце, куди ще не ступала нога людини. Дорогу пробито. Нею можуть іти люди, їхати санні валки, трактори. Якщо йти за першим слід у слід, буде примітна, але заледве прохідна вузька тропка, стежина, а не дорога, - ями, що по них пробиратися трудніше, ніж по цілині. Першому найважче, і коли він вибивається із сили, наперед виходить інший із тієї ж чільної п'ятірки. Йдучи слідом, кожен, навіть найнижчий, найслабший, мусить ступити на шматочок снігової цілини, а не в чужий слід. А тракторами та кіньми їздять не письменники, а читачі.
Переклала з російської Катерина Демчук, 2015 (Катерина Демчук, перекладачка, драматургиня)
ДОПОЛНЕНИЕ
Стихи Шаламова в переводах Василя Врублевського:
Шаламов В. Камея : вірші / пер. з рос. В. Врублевського // Житомир. вісник. - 1989. - 10 лют.
Шаламов В. Із колимських зошитів : вірші / пер. з рос. В. Врублевського // Комсом. зірка. - 1989. - 2 берез.