я не пишу тобі листів останнім часом.. клубочок слів зазвичай розплітається зранку, коли я в дорозі. кортить багато розказати тобі про ранки.
що зранку, коли за шклом виблискує сонце, я завше всміхаюсь. що зранку я кохаю його дужче. не знаю, чи таке буває, але я це відчуваю.. лишаю його сонного в ліжку, цілую в щічку і їду у своє *за місто*. а ще ( Read more... )

когда болею, до ужаса хочется серого толстого кота и маминых блинов. чтоб в квартире пахло мятой и шоколадом. спать под *теплое* кино и уж извини, но Тебя совсем не хочется. когда болею, крайне остро хочется одиночества, но чтоб кто-нибудь изредка грел молоко. и даже не кто-нибудь, а лучше мама. и чтоб за окнами тихо падал снег. по-рождественски ( Read more... )

сьогоднішній туман немов цукрова вата. тільки анітрохи не солодка. хочеться розчинятись у тв’оїх обіймах. надовго. до таких вечорів.. тихих і без джазових.. пасує м’ятний чай. до джазу пасує коньяк. і не інакше. сидячи на холодному паркеті.. а в мене вдома килими. м’які і ледь теплі на дотик. і зовсім не падає сніг. тільки дощ зрідка змиває втому ( Read more... )

звички мають свій смак. буденний. це як тепле молоко на ніч. або холодне. кому як смакує.

можна сидіти на лавці під парасолею, так щоб дощ торкався лише оголених ніжок, вдивлятись у *зграйки* пожовклого листя на зеленавій траві і за звичкою бажати знімкувати се. або забувати купувати морозиво. за звичкою. чи ненавидіти чорний чай. все так само ( Read more... )

спати годину вечірнього часу.

чути в слухавці *я за тобою так скучив, ти навіть собі не уявляєш*. всміхатись. ось він мій друг. щоправда без ранкової кави з автоматів і нічного знімкування ліхтарів. різні міста.

просипати ранок. на 45 хвилин. 5 хвилин на паніку і 10 на збори. без запізнень.

сидіти на сходах. говорити про втому, сон ( Read more... )