мятным чаем кутаем нервы (с).
сьогоднішній туман немов цукрова вата. тільки анітрохи не солодка. хочеться розчинятись у тв’оїх обіймах. надовго. до таких вечорів.. тихих і без джазових.. пасує м’ятний чай. до джазу пасує коньяк. і не інакше. сидячи на холодному паркеті.. а в мене вдома килими. м’які і ледь теплі на дотик. і зовсім не падає сніг. тільки дощ зрідка змиває втому.
січень- це найзимовіший місяць для мене. коли рипить під ногами сніг. не виходиш з квартири, п’єш чай і глінтвейн. їси мандарини під легкі мелодрамки й кутаєшся в плед. тебе не буде поруч. майже. ми ґвалтуватимем телефони до ночі.. а я би так хотіла, щоб ти навчив мене пити чорний чай.
24.12. 09 22:43
ти малюєш в мені вогкими дотиками. з ніжною терпкістю і солонкавістю сліз. без рубців все було би зовсім інакше. без рубців не пекло б. й не кровоточило б спогадами. місто б не мружилось від ранкового світла, а я б не хекала на долоні, що струмом торкаються подиху крізь секунди нашого *вчора*.
не выдыхая. ни чуточку. не комкая. ни малость.
не слитно. и несозвучно. я воздуха касалась.
казалось. он рассыпчатый. в пакетиках бумажных.
и растворим как кофе. без сахара пусть даже.
мурашками по телу. холодом. и дрожью.
и мятным пледом ночью. объятьями пусть тоже.
словами тонкими. и зыбкими. орехом.
и медом в чашке битой. фарфоровой. и смехом.
и солью в море. крымском. меж пальцами. созвучно.
хрустящими оладьями. повидла темной гущей.
веснушками на губках. и детским нежным *здравствуй*.
её и моею юбками. улыбками запястий.
дождя магнитным эхом. сугробами. и проседью.
воздушной ватой. письмами. и гулко- тихим осадом.
разбитыми осколками. вчерашней реставрацией.
забытыми упреками. касаясь твоих пальцев.
я хочу вирощувати м’яту в маленьких горщиках.
вомнестольконежности, чтодажечерезкрай.
05.01.10
