в этой рыхлой тишине.. (с)
когда болею, до ужаса хочется серого толстого кота и маминых блинов. чтоб в квартире пахло мятой и шоколадом. спать под *теплое* кино и уж извини, но Тебя совсем не хочется. когда болею, крайне остро хочется одиночества, но чтоб кто-нибудь изредка грел молоко. и даже не кто-нибудь, а лучше мама. и чтоб за окнами тихо падал снег. по-рождественски.
03.11.2010
49 ночей до зими (с)
дотиками тиші. твоєї й моєї. магія цифр і годинникова стрілка так гостро ріже долоні своїм уривчастим диханням. зовсім бракує молока й полуниць.
12.11.2010
і ранок, що дихає спогадами. вдихає мене, маленьку школярку, бабусиним літом. холодним літом о 6:00 з прощаннями й старим автобусом. гарячий зелений чай з жасмином, мурликання улюбленої чорної кішки, а тоді дорога додому.. і попереду 1 вересня. треба придбати зошитів і нові туфлі. щоб восени згадувати смак полуниці щойно зірваної з грядки.. і щоб видихати мене, маленьку школярку, через десяток років.
ця осінь напрочуд багато оживляє всередині. її запахи.. у мене пам’ять на ці запахи, що монтують подумки кінострічку з дитячих років. і хочеться частіше вдихати і видихати, щоб ті спогади мурахами по тілу..
15.11.2010
теперь есть теплые варежки, но мои руки как всегда будут оставаться холодными.
и хочется залезть в большую синюю пижаму, пить чай/молоко/кофе/глинтвейн и письма писать. теплые наощупь. бархатные.
вдыхай меня по утрам. робко.
22.11.2010
