в гори без фотоапарата
дуже-дуже давно я не ходила в гори без фотоапарата. це зовсім забутий, але такий класний досвід. по-перше, ти не привозиш додому купу знимків, половину з яких треба вбити через погану експозицію/розмитість/обрізаність і т.д., а іншу половину - ше ретушувати у фш, викидати купу дублікатів, шо у результаті забирає багато часу.
тим більше, вже не згадаю, у кого читала - що фотографуючи, часто запам'ятовуємо з подорожі тільки зазнимковані моменти. плюс, шукаючи хорошого кадру, часто просто упускаємо задоволення від подорожі. цього разу, їдучи вшосте на Боржаву, я зрозуміла, шо фотоапарат мені просто не потрібен - я занадто добре знаю її, ну і він не дуже вміщався)) кілька знимок зробила на телефон, власне всі у цьому пості з телефону - до 10, аби часом передивлятися галерею і згадувати, як то воно класно літом в горах) а було справді класно, гармонійно)
в гори мені неодмінно хотілося на 2 дні - заради ночівлі у наметі біля потічка, під шум води. і це літо вже не змарноване - бо я зарядилася енергією лісу, гір і води. чисте повітря, просвіт між деревами, через який пробивається сонце, запах літніх трав, велетенські комарі, зелень, яку так люблять мої очі, маленькі гірські водоспадики, на які можна дивитися довго, обнявши дерево)) словом, однієї такої невеликої подорожі вистачає, аби прожити тиждень-два у місті в гармонії з собою, а потім знову треба їхати кудись на природу, на підзарядку)
взагалі, я тепер часто думаю про те, які ми щасливі, що живемо біля гір. і вважаю, шо людина бодай раз у житті повинна побувати в горах, відчути цю енергетику, відірваність від життя "внизу" і свободу, яку дають гори.
на "нашій" галявині засвідники Шипоту набудували отаких конструкцій) насправді зручно дуже, я б провела там тиждень-другий)
ну і традиційні квіто-трави)
цей позитивний запис якраз у стилі мого жж дуже пасує до завершення повноцінного жж-ного життя. останнім часом все менше хочеться оновлювати його, дедалі менше уваги звертається на кількість коментів і інтерес - хоча був певний відрізок існування, коли коментів хотілося і побільше) все хороше колись закінчується, йому на зміну приходить краще, і сторінки треба перегортати, наступні можуть стати цікавішими. майбутнє покаже. у будь-якому разі, це був дуже приємний етап життя, по жж видно якусь мою еволюцію, зміну поглядів і зацікавлень, дорослішання. тут багато мене, багато того, що приємно згадати. і хоча мені завжди сумно знаходити цікаві журнали, які вже не оновлюються, треба йти вперед. літо для цього чудово пасує. кожне літо - як нове життя. ну і назва журналу зобов'язує)
я залишаюся у інстаграмі, там стараюся показати, яке на колір моє життя, а воно насправді таке кольорове)
я є у ФБ, посилання тут не даю, але у пп можу скинути)
ну і може я з'явлюся ще десь, але час покаже)
тим більше, вже не згадаю, у кого читала - що фотографуючи, часто запам'ятовуємо з подорожі тільки зазнимковані моменти. плюс, шукаючи хорошого кадру, часто просто упускаємо задоволення від подорожі. цього разу, їдучи вшосте на Боржаву, я зрозуміла, шо фотоапарат мені просто не потрібен - я занадто добре знаю її, ну і він не дуже вміщався)) кілька знимок зробила на телефон, власне всі у цьому пості з телефону - до 10, аби часом передивлятися галерею і згадувати, як то воно класно літом в горах) а було справді класно, гармонійно)
в гори мені неодмінно хотілося на 2 дні - заради ночівлі у наметі біля потічка, під шум води. і це літо вже не змарноване - бо я зарядилася енергією лісу, гір і води. чисте повітря, просвіт між деревами, через який пробивається сонце, запах літніх трав, велетенські комарі, зелень, яку так люблять мої очі, маленькі гірські водоспадики, на які можна дивитися довго, обнявши дерево)) словом, однієї такої невеликої подорожі вистачає, аби прожити тиждень-два у місті в гармонії з собою, а потім знову треба їхати кудись на природу, на підзарядку)
взагалі, я тепер часто думаю про те, які ми щасливі, що живемо біля гір. і вважаю, шо людина бодай раз у житті повинна побувати в горах, відчути цю енергетику, відірваність від життя "внизу" і свободу, яку дають гори.
на "нашій" галявині засвідники Шипоту набудували отаких конструкцій) насправді зручно дуже, я б провела там тиждень-другий)
ну і традиційні квіто-трави)
цей позитивний запис якраз у стилі мого жж дуже пасує до завершення повноцінного жж-ного життя. останнім часом все менше хочеться оновлювати його, дедалі менше уваги звертається на кількість коментів і інтерес - хоча був певний відрізок існування, коли коментів хотілося і побільше) все хороше колись закінчується, йому на зміну приходить краще, і сторінки треба перегортати, наступні можуть стати цікавішими. майбутнє покаже. у будь-якому разі, це був дуже приємний етап життя, по жж видно якусь мою еволюцію, зміну поглядів і зацікавлень, дорослішання. тут багато мене, багато того, що приємно згадати. і хоча мені завжди сумно знаходити цікаві журнали, які вже не оновлюються, треба йти вперед. літо для цього чудово пасує. кожне літо - як нове життя. ну і назва журналу зобов'язує)
я залишаюся у інстаграмі, там стараюся показати, яке на колір моє життя, а воно насправді таке кольорове)
я є у ФБ, посилання тут не даю, але у пп можу скинути)
ну і може я з'явлюся ще десь, але час покаже)