пафосно-офіційно останній пост у цьому журналі
цей журнал більше не буде оновлюватися. всі записи залишаться, деякі закриті зроблю відкритими для всіх, оскільки всі друзі цього журналу видалені - аби не було спокуси знову увійти в цю річку, чого я не планую робити.
у мене вже давно визрівав план власного блогу ака стенделону. але поки було жж, яке існувало хоч і в млявому форматі, але все ж, нічого у напрямку нового блогу не робилося, ну крім мрій. тепер, коли дуже велика частина моїх українських друзів пішла на інші ресурси і я відкриваю френдстрічку й бачу тільки кілька постів від спільнот+дуже небагато від друзів, я розумію, шо час настав. я страшенно не люблю довгої агонії, прощання, розтягування резини. а особливо розчарування: колись, перед тим як зайти почитати френдстрічку, ти вже наперед смакував купу цікавої інформації, яка тебе чекала. тепер заходиш і розмієш, що тут лишається дедалі менше того, за що любив цей ресурс. жж вже не торт і треба цей факт визнати, змиритися і піти.
сподіваюся, не буде страшних образ у стилі "а як же я". я справді шкодую, шо ми розпалися - жж це шість років мого життя, купа спогадів і навіть таке враження, шо шось дійсно живе - ну бо спілкування тут було справді живим, коли воно ще активно велося. нині, судячи з мого попереднього поста, в якому я спеціально в кінці написала, що йду і кількості коментів - тут вже дуже мало вас. але якщо ви тут залишаєтеся - пишіть у коментах до цього посту. у мене є кілька ресурсів, які я спеціально не додаю в усілякі читалки типу feedly чи bloglovin, аби оказіонально заходити і перед тим мати оце відчуття "зараз я прочитаю щось цікаве", дуже приємне відчуття. власне, читатиму, тому якщо ви ще не смертельно образилися, можете залишити rainy-lily у друзях.
також, аби не загубитися, приймаються у коментах посилання на ФБ-профілі, додам вас у друзі і поштові адреси, моя: homy.lily собачка gmail.com. коменти приховані. про новий блог писатиму на фейсбуці, тут вже не знаю чи буде сенс повідомляти, таке враження, що до того часу у жж майже нікого не залишиться.
щемке відчуття, таке, коли покидаєш щось дуже рідне, але "кожен фініш, це, по суті, старт", тому зчуємося, спишемося чи навіть побачимося!
у мене вже давно визрівав план власного блогу ака стенделону. але поки було жж, яке існувало хоч і в млявому форматі, але все ж, нічого у напрямку нового блогу не робилося, ну крім мрій. тепер, коли дуже велика частина моїх українських друзів пішла на інші ресурси і я відкриваю френдстрічку й бачу тільки кілька постів від спільнот+дуже небагато від друзів, я розумію, шо час настав. я страшенно не люблю довгої агонії, прощання, розтягування резини. а особливо розчарування: колись, перед тим як зайти почитати френдстрічку, ти вже наперед смакував купу цікавої інформації, яка тебе чекала. тепер заходиш і розмієш, що тут лишається дедалі менше того, за що любив цей ресурс. жж вже не торт і треба цей факт визнати, змиритися і піти.
сподіваюся, не буде страшних образ у стилі "а як же я". я справді шкодую, шо ми розпалися - жж це шість років мого життя, купа спогадів і навіть таке враження, шо шось дійсно живе - ну бо спілкування тут було справді живим, коли воно ще активно велося. нині, судячи з мого попереднього поста, в якому я спеціально в кінці написала, що йду і кількості коментів - тут вже дуже мало вас. але якщо ви тут залишаєтеся - пишіть у коментах до цього посту. у мене є кілька ресурсів, які я спеціально не додаю в усілякі читалки типу feedly чи bloglovin, аби оказіонально заходити і перед тим мати оце відчуття "зараз я прочитаю щось цікаве", дуже приємне відчуття. власне, читатиму, тому якщо ви ще не смертельно образилися, можете залишити rainy-lily у друзях.
також, аби не загубитися, приймаються у коментах посилання на ФБ-профілі, додам вас у друзі і поштові адреси, моя: homy.lily собачка gmail.com. коменти приховані. про новий блог писатиму на фейсбуці, тут вже не знаю чи буде сенс повідомляти, таке враження, що до того часу у жж майже нікого не залишиться.
щемке відчуття, таке, коли покидаєш щось дуже рідне, але "кожен фініш, це, по суті, старт", тому зчуємося, спишемося чи навіть побачимося!