дід, одкровення
Оригинал взят у 0navaho0 в дід, одкровення
як сказати невиказуване?
як втримати в собі невтримуване?
я думаю, що то воно, оте переповнення тебе новими враженнями, новими думками, висновками, образами, перенасичення тебе ними, коли вже ллється через край і ти не в силах стримати натиску, ти вже навіть не робиш спроб, саме воно й спричиняє народження Нового Тебе, а ще ... в мене стійке враження, що десь поряд мене одночасно народилася просто з нічого, і тепер є, існує, її можна торкнутися руками, друга, інша реалія, котра губкою увібрала в себе до краплини все оте нове..
і тая реалія, вона чомусь сповнена справжнього, всього самого-самого справжнього..
в ній навіть справжній я
справжній Я - там, в новонародженій реальності
а тут зараз хтось інший, чергове альтер-его, замінник
------------
дід, мій дід.. йому купа років. більша років з тої купи - важкий фізичний труд, переважно за копійки.
він - коваль, а ще бляхар (жестянщік, по-совітськи). тому треба додати - страшенно важкий фізичний труд за копійки..
а ще мій дід може підкувати коня, перед тим знявши мірку з кожного його копита і по ній виготовивши підкову. він і мене навчив робити підкови. я навіть пробував їх робити. неоковирні такі вийшли
але я не зміг підкувати конячку.. конячка моя сказала Фі.
мій дід - історія важкого фізичного труда за копійки. її концентрована суть.
у нього грубезні, важкі руки, майже не чутливі до всього крихкого, м"ягкого. приміром, він дуже обережно бере своїми пальцями сигарети і все-одно зминає їх, кривиться, злиться навіть.
він коли бере сигарети, то одразу тицяє їх до рота і починає палити. ніколи не побачиш мого діда з сигаретою між пальцями..
у нього страшні руки, дуже сильні сухожиллями.
він колись просто у всіх на очах повалив з ніг молодого бугая простим ляпасом по морді, там навіть замаху добрячого не було. просто дав бугаю ляща по морді, а той упав як мішок картоплі на підлогу, та ще й вирубився.
він ото більшу частину свого життя промахав молотками різної ваги і призначення. при чі він уміє працювати однаково і правою і лівою рукою. універсал
от я, приміром, не можу так.
а він може
а ще він знає тисячі історій про війну, післявоєнне і до неї
та в роботі він мовчить переважно. мовчить як в рота води набрав.
ми з ним так і працюємо, кожному своє завданя, кожен собі про своє думає, робота кипить
потім обід. перекдаємось кількома фразами між себе і до бабулі, я отримую нове завдання, новий алгоритм роботи і ми знову кожен у своє носами
і так до вечора..
ввечері ми з ним сидимо на лавці під вікном майстерні. ніг-рук не чую, спина як не моя, живіт теж не рідний, шия тріщить.. шось я сьогодні не у формі.
- слухай, Вітька..
- що, діду..
- ото шо ти мені помагаєш, то добре. онук має діду помагати.. видиш інші онуки які, навіть до діда в гості не заскочать, все на свята чекають, певно, як буду всім паперові гроші тицяти.
а ти береш і помагаєш.. я ті люблю за те..
але Вітю.. - і паузу зробив, цигаркою смачно затягнувся.
- шо діду? - питаю
- ото я ті хочу сказати, шо маючи таку голову, ти не маєш всихатисі на такій роботі..
- але дііідууу.
- ану ціхо! - старий блиснув злосними очима. - ціхо мені будь.. так, ти добрий, робітний, не встидаєшся ні коло худоби гній винести, боки їй вимити, і на городі вправний і косити вмієш як ніхто.. і кузня тобі подобаєся, бачу.. ой бачу, як в тебе очи горат коло вогню, як іскри з желіза си сиплют.. але Вітю, внучку.. ти можеш пробувати всі роботи, всі які хочеш, всі які стрінеш на своїй дорозі, ти можеш ставати коло ковалів і ставатимеш ковальом, станеш коло торгашів - будеш торгашом, станеш коло механіків - будеш механіком, та ти навіть злодієм можеш стати таким заправским, шо пісні про тебе будут складали.. - затягнувся старий цигаркою.. видихнув.. - я шо хтів сказати.. виджу в тобі шось таке, шо словами тєжко виказати, але там якесь живе в тобі, шо до любої роботи си пристосувати може, до любої.. нема в тобі гнилі людскої, є якась сила непонятна, вона тебе як бере в оборот, тобі лиш варта на якесь заняття увагу привернути.. от стати коло пияків і ти вже заправский пияк!! гиги..я про шо думаю ото пару днів.. про тебе і твою силу..
тобі не в кузні тре сидіти коло пенька старого - свого діда, і молотком махати.. в тебе навіть не голова розумна настільки шоби підкови тут не виробляти, в тебе якась сила є, шо нев треба сі скористати в життю але дуже хитро..
ти можеш стати великим паном, знаменитим, шляхетним.. в нас в роду були такі, не завжди ми з молотками в кузні сиділи.. були в нас і пани знатні.. тобі, онучку, не треба тут сі тратити дурно, повір, я тут молотком махаю всьо життє і знаю шо кажу.. а ти можеш стати коло панів і паном сі зробити, і не відрізнит ніхто, бо в тебе є тая сила..
мені сі подобає шо ти коло мене часто буваєш. але Вітю, онучку.. життє можна прожити НЕ ТАК.. я не знаю як тобі ше тоє сказати, але НЕ ТАК.. думаю ти поймеш.. в тебе є голова, і є тая сила.. я її ні в кому більше не виджу. ні в кому навкола.. один ти з нею запанібрата. ото я тобі хтів таке сказати.. за шо би ти не взєвсі - матимеш на те силу, і в тім будеш втіху знаходив, і шось будеш з того мав і будеш таким життям сі тішив..
але ти можеш взєти більше од того життя. бііільше, розумієш мене, онучку?
більше за всєх.. подумай про то
і встав раптово і пішов до хати собі, не оглядаючись і ні слова більше
а я сиджу, очима кліпаю..
мій дід той ще шаман.
Попередні мозаїчки оповіді за порядковими номерами, кому цікаво більше за уривки
1. скорена Бастієнна
2. я назвав її Бастієнна, Бесті
3. Вовчиця
4. сон Вовчиці
5. пишемо "коваль",читаємо"індіанець"
6. про Бесті і Білий вігвам трохи, натяком
7. Вождь и Шаман
8. Старий і новий Шама ан
9. Бесті повертається, сцена перша
10. Бесті, сцена друга .
11. Два сни, невеличким вкрапленням.
12. Бесті, сцена третя
13. Бесті, сцена четверта. Інша.
14. слід ІНШОЇ
15. візит Вождя
16. а понеділок
як сказати невиказуване?
як втримати в собі невтримуване?
я думаю, що то воно, оте переповнення тебе новими враженнями, новими думками, висновками, образами, перенасичення тебе ними, коли вже ллється через край і ти не в силах стримати натиску, ти вже навіть не робиш спроб, саме воно й спричиняє народження Нового Тебе, а ще ... в мене стійке враження, що десь поряд мене одночасно народилася просто з нічого, і тепер є, існує, її можна торкнутися руками, друга, інша реалія, котра губкою увібрала в себе до краплини все оте нове..
і тая реалія, вона чомусь сповнена справжнього, всього самого-самого справжнього..
в ній навіть справжній я
справжній Я - там, в новонародженій реальності
а тут зараз хтось інший, чергове альтер-его, замінник
------------
дід, мій дід.. йому купа років. більша років з тої купи - важкий фізичний труд, переважно за копійки.
він - коваль, а ще бляхар (жестянщік, по-совітськи). тому треба додати - страшенно важкий фізичний труд за копійки..
а ще мій дід може підкувати коня, перед тим знявши мірку з кожного його копита і по ній виготовивши підкову. він і мене навчив робити підкови. я навіть пробував їх робити. неоковирні такі вийшли
але я не зміг підкувати конячку.. конячка моя сказала Фі.
мій дід - історія важкого фізичного труда за копійки. її концентрована суть.
у нього грубезні, важкі руки, майже не чутливі до всього крихкого, м"ягкого. приміром, він дуже обережно бере своїми пальцями сигарети і все-одно зминає їх, кривиться, злиться навіть.
він коли бере сигарети, то одразу тицяє їх до рота і починає палити. ніколи не побачиш мого діда з сигаретою між пальцями..
у нього страшні руки, дуже сильні сухожиллями.
він колись просто у всіх на очах повалив з ніг молодого бугая простим ляпасом по морді, там навіть замаху добрячого не було. просто дав бугаю ляща по морді, а той упав як мішок картоплі на підлогу, та ще й вирубився.
він ото більшу частину свого життя промахав молотками різної ваги і призначення. при чі він уміє працювати однаково і правою і лівою рукою. універсал
от я, приміром, не можу так.
а він може
а ще він знає тисячі історій про війну, післявоєнне і до неї
та в роботі він мовчить переважно. мовчить як в рота води набрав.
ми з ним так і працюємо, кожному своє завданя, кожен собі про своє думає, робота кипить
потім обід. перекдаємось кількома фразами між себе і до бабулі, я отримую нове завдання, новий алгоритм роботи і ми знову кожен у своє носами
і так до вечора..
ввечері ми з ним сидимо на лавці під вікном майстерні. ніг-рук не чую, спина як не моя, живіт теж не рідний, шия тріщить.. шось я сьогодні не у формі.
- слухай, Вітька..
- що, діду..
- ото шо ти мені помагаєш, то добре. онук має діду помагати.. видиш інші онуки які, навіть до діда в гості не заскочать, все на свята чекають, певно, як буду всім паперові гроші тицяти.
а ти береш і помагаєш.. я ті люблю за те..
але Вітю.. - і паузу зробив, цигаркою смачно затягнувся.
- шо діду? - питаю
- ото я ті хочу сказати, шо маючи таку голову, ти не маєш всихатисі на такій роботі..
- але дііідууу.
- ану ціхо! - старий блиснув злосними очима. - ціхо мені будь.. так, ти добрий, робітний, не встидаєшся ні коло худоби гній винести, боки їй вимити, і на городі вправний і косити вмієш як ніхто.. і кузня тобі подобаєся, бачу.. ой бачу, як в тебе очи горат коло вогню, як іскри з желіза си сиплют.. але Вітю, внучку.. ти можеш пробувати всі роботи, всі які хочеш, всі які стрінеш на своїй дорозі, ти можеш ставати коло ковалів і ставатимеш ковальом, станеш коло торгашів - будеш торгашом, станеш коло механіків - будеш механіком, та ти навіть злодієм можеш стати таким заправским, шо пісні про тебе будут складали.. - затягнувся старий цигаркою.. видихнув.. - я шо хтів сказати.. виджу в тобі шось таке, шо словами тєжко виказати, але там якесь живе в тобі, шо до любої роботи си пристосувати може, до любої.. нема в тобі гнилі людскої, є якась сила непонятна, вона тебе як бере в оборот, тобі лиш варта на якесь заняття увагу привернути.. от стати коло пияків і ти вже заправский пияк!! гиги..я про шо думаю ото пару днів.. про тебе і твою силу..
тобі не в кузні тре сидіти коло пенька старого - свого діда, і молотком махати.. в тебе навіть не голова розумна настільки шоби підкови тут не виробляти, в тебе якась сила є, шо нев треба сі скористати в життю але дуже хитро..
ти можеш стати великим паном, знаменитим, шляхетним.. в нас в роду були такі, не завжди ми з молотками в кузні сиділи.. були в нас і пани знатні.. тобі, онучку, не треба тут сі тратити дурно, повір, я тут молотком махаю всьо життє і знаю шо кажу.. а ти можеш стати коло панів і паном сі зробити, і не відрізнит ніхто, бо в тебе є тая сила..
мені сі подобає шо ти коло мене часто буваєш. але Вітю, онучку.. життє можна прожити НЕ ТАК.. я не знаю як тобі ше тоє сказати, але НЕ ТАК.. думаю ти поймеш.. в тебе є голова, і є тая сила.. я її ні в кому більше не виджу. ні в кому навкола.. один ти з нею запанібрата. ото я тобі хтів таке сказати.. за шо би ти не взєвсі - матимеш на те силу, і в тім будеш втіху знаходив, і шось будеш з того мав і будеш таким життям сі тішив..
але ти можеш взєти більше од того життя. бііільше, розумієш мене, онучку?
більше за всєх.. подумай про то
і встав раптово і пішов до хати собі, не оглядаючись і ні слова більше
а я сиджу, очима кліпаю..
мій дід той ще шаман.
Попередні мозаїчки оповіді за порядковими номерами, кому цікаво більше за уривки
1. скорена Бастієнна
2. я назвав її Бастієнна, Бесті
3. Вовчиця
4. сон Вовчиці
5. пишемо "коваль",читаємо"індіанець"
6. про Бесті і Білий вігвам трохи, натяком
7. Вождь и Шаман
8. Старий і новий Шама ан
9. Бесті повертається, сцена перша
10. Бесті, сцена друга .
11. Два сни, невеличким вкрапленням.
12. Бесті, сцена третя
13. Бесті, сцена четверта. Інша.
14. слід ІНШОЇ
15. візит Вождя
16. а понеділок